У Черкасах проведуть літературно-краєзнавчу подорож «Легенди Черкас»

Черкасців запрошують на літературно-краєзнавчу зустріч, присвячену історії та маловідомим сторінкам життя міста. Захід проведуть напередодні Дня Черкас у центральній бібліотеці.

Подія «Легенди Черкас» відбудеться 16 вересня о 14:00 у Черкаській центральній публічній бібліотеці імені Лесі Українки.

Під час зустрічі учасники зможуть дізнатися більше про історію Черкас, почути маловідомі факти, цікаві перекази та міські таємниці.

Також для відвідувачів проведуть своєрідну віртуальну мандрівку знаковими місцями Черкас. Окремою частиною програми стане зустріч із краєзнавцем Олександром Самковим.

Організатори запрошують усіх, хто хоче краще пізнати рідне місто та відкрити для себе його історію з нового боку.

Вхід на захід вільний.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Черкащина — це не лише географічне серце України, а й справжня скарбниця архітектурних контрастів. Тут зуміли переплестися сувора військова історія та вишукана романтика європейської аристократії. Мандруючи регіоном, відвідайте замки Черкащини, аби відчути незламний дух козацької волі у стінах легендарного Чигиринського замку, згадати про стратегічну славу Черкаського та Звенигородського замків. Екскурсоводи пропонують відчути відлуння запеклих битв біля Лисянської фортеці.

Найкращі замки Черкащини – не лише про героїзм, вони вміють вражати своїм шармом й елегантністю. Замки Черкаської області з оборонними валам замінили розкішні резиденції, що й сьогодні вражають своєю величчю. Витончений Палац графа Шувалова в Тальному та неоренесансний Палац Абази у Шполі розповідають історії великих статків і меценатства. Справжніми архітектурними перлинами є «англійський» палац Даховських (відомий як Леськівський палац) та романтичний Палац Ростішевського, зведені заради кохання та естетичної досконалості. А величний Корсунський замок, що височіє на гранітних скелях Росі, залишається символом того, як гармонійно замкові комплекси Черкащини можуть поєднувати в одній локації військову звитягу та палацову розкіш.

1. Палац графа Шувалова.
2. Чигиринський замок (фортеця Чигирин).
3. Звенигородський замок.
4. Корсунський замок.
5. Лисянський замок.
6. Черкаський замок.
7. Палац Абази.
8. Палац Ростішевського.
9. Палац Даховських.

Звичайно, не всі об’єкти мають гарний стан. Деякі з низ – це руїни замків Черкащини, однак вони не втратили своєї історії.

Палац графа Шувалова

Це справжня архітектурна перлина Черкащини, що оселилася у місті Тальне. Це одна з найбільш нетипових дворянських садиб України, що зовні схожа на французькі замки періоду ренесансу. Має витончені вежі з гострими шпилями, масивні тераси та кам’яні сходи. Середньовічного шарму надає будівлі використання природного каменю та цегли.

Історія замків Черкаської області, розповідає, що будівництво розпочав граф Павло Шувалов, а завершила його донька Ольга після смерті батька. Головний фасад досі маж родинний герб.

У свій час палац вважався частиною величезного маєтку, власником якого була родина Потоцьких (зокрема Софії Потоцькій, на честь якої названо парк «Софіївка» в Умані).

Чигиринський замок (фортеця Чигирин)

Чигиринська фортеця — це не просто мури, це «серце» козацької держави. Найцікавіше те, що сьогодні ми бачимо лише частину того, що колись наводило жах на ворогів, оскільки фортеця була розташована на стратегічній Замковій горі. Досліджуючи стародавні замки Черкащини, можна дізнатися, що у середині XVII століття Чигирин був де-факто столицею Гетьманщини. Саме тут Хмельницький приймав послів з усієї Європи та Османської імперії. Фортеця була символом його влади та могутності козацького війська.

Замок мав унікальне розташування. Завдяки високому скелястому пагорбу та системі укріплень, фортеця вважалася однією з найміцніших у Східній Європі.

Сьогодні головним символом фортеці є відреставрований Бастіон Дорошенка. Це потужна кам'яна споруда, яка була частиною оборонної системи. З нього відкривається неймовірний панорамний вид на місто та долину річки Тясмин.

Звенигородський замок

Це місце має героїчне і драматичне минуле. Замок збудували у XV столітті як ключову перепону на «Чорному шляху», яким татари здійснювали набіги на українські землі. Тому фортеці судилося пережити десятки облог і руйнувань, а також - відбудов.

Сьогодні від самого замку майже нічого не залишилося, окрім рельєфу місцевості. Однак історики стверджують, що під центром сучасної Звенигородки досі існують старі підземні ходи, які з’єднували замок із різними частинами міста.

Корсунський замок

Саме під стінами цього замку у 1648 році відбулася знаменита Корсунська битва, де Богдан Хмельницький вщент розгромив польське військо. Замок став однією з головних резиденцій гетьмана, а згодом і штабом Корсунського полку.

Первісний замок був дерев’яним із потужними вежами. Проте у XVIII столітті на його місці Станіслав Понятовський (племінник останнього польського короля) звів розкішний палац у стилі неоготики, який ми бачимо сьогодні.

Це була одна з перших неоготичних споруд на території тогочасної Речі Посполитої. Архітектори натхненно копіювали елементи англійських замків, додаючи до них масивні вежі. Сьогодні замок розташований на заповідному острові Коцюбинського. Це одне з небагатьох місць в Україні, де в одній локації поєднані: давньоруське городище, козацька фортеця, вишуканий палац.

Лисянський замок

Споруду називають справжньою «козацькою твердинею», яка свого часу була одним із найпотужніших оборонних пунктів правобережної України. Замок виріс на високій горі над річкою Гнилий Тікич. Він складався із шести високих веж та глибоких ровів, які наповнювалися водою. У XVII столітті мандрівники описували його як одну з найміцніших дерев'яно-земляних фортець регіону.

Місцеві жителі кажуть, що Лисянка буквально «стоїть на пустотах». Архітектура замків Черкащини часто передбачала наявність розгалуженої мережі підземних ходів, якими козаки могли непомітно виходити до річки або за межі міста під час облоги. Частину цих ходів знаходять і сьогодні під час будівництва в центрі селища.

Черкаський замок

Цей замок протягом століть був головним щитом України від нападів кочівників. Хоча сьогодні на його місці стоїть Пагорб Слави, історія досі вражає. Замок в Черкасах збудували з дубових колод. У XVI столітті він мав 29 оборонних будок, 4 високі вежі та глибокі рови. Міг похвалитися статусом найпотужнішої дерев'яної фортеці Східної Європи.

Стояв на високій горі, яка дозволяла проглядати Дніпро проглядався на багато кілометрів. Це було важливим для контролю переправи та вчасної фіксації ворожої флотилії або кінноти.

Один із найславетніших епізодів — облога замку військами кримського хана Саадет-Гірея. Понад місяць невеликий гарнізон під керівництвом Дашковича відбивав штурми величезної армії, і хан з ганьбою відступив.

Замок неодноразово спалювали під час повстань і воєн. Остаточно він занепав у XVIII столітті. На жаль, у радянські часи при будівництві меморіалу Пагорб Слави значну частину замкової гори просто зрили, знищивши більшість археологічних залишків фортеці.

Палац Абази

Палац збудували у середині XIX століття для Олександра Абази — державного діяча, міністра фінансів Російської імперії та великого землевласника, який перетворив Шполу на промисловий центр.

Будівля зведена у стилі пізнього класицизму. Вона має дуже гармонійні пропорції: витончений портик з колонами, декоративну ліпнину та великі вікна, що характерно для дворянських резиденцій того часу. Навколо палацу був розбитий розкішний ландшафтний парк площею понад 70 гектарів.

Зберігання замків Черкащини залишається болючою темою, однак цій пам’ятці пощастило. На відміну від багатьох інших садиб, палац Абази в Шполі прекрасно зберігся. Цьому сприяло те, що після революції в будівлі відкрили школу-інтернат, яка функціонує там і донині. Завдяки догляду педагогів та учнів, будівля не перетворилася на руїну.

Місцеві жителі розповідають, що від палацу до цукрового заводу та залізничної станції вели підземні ходи, якими власник міг швидко та непомітно пересуватися містом.

Палац Ростішевського

Це дивовижний «німецький замок» у селі. Одна з небагатьох дворянських садиб області, що збереглася майже в ідеальному стані.

Легенди замків Черкащини розповідають, що під час будівництва (кінець XIX ст.) у вапняний розчин додавали тисячі курячих яєць. Це зробило кладку настільки міцною, що за понад 100 років на стінах палацу не з’явилося жодної серйозної тріщини.

Попри розкіш і красу замку, молода дружина Ростішевського не змогла звикнути до сільської тиші після бурхливого життя в Німеччині. Вже через рік вона залишила маєток, а згодом і сам поміщик продав садибу Чигиринському земству.

Зведення палацу обійшлося Ростішевському у величезну на той час суму — близько 90 тисяч рублів. Це був один із найдорожчих приватних проєктів регіону.

Палац Даховських

Це, мабуть, найвражаюча садиба центральної України, яку часто називають «Леськовським дивом» або «Українським Вінзором». Фортеці Черкащини інколи зводили у стилі англійських замків. Тут є все: масивні квадратні та круглі вежі, зубчасті стіни, стрільчасті вікна та витончені балкончики. Це виглядає абсолютно нетипово для українського села.

Даховські були фанатичними конярами. На території маєтку діяв один із найкращих в Європі кінних заводів. Кажуть, що коні жили ледь не в кращих умовах, ніж люди: для них будували розкішні стайні, що нагадували палаци, та облаштували іподром.

Довгий час палац був закритий для туристів, оскільки в радянські часи та після здобуття незалежності на його території знаходився військовий склад та закритий санаторій.

Замок зведений із місцевої цегли дуже високої якості. Даховські мали власний цегельний завод, і на кожній цеглині ставили фірмове клеймо — літеру «D».

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Черкащина відома своїм козацьким минулим, саме тому легенди Черкас вирізняються з-поміж переказів інших регіонів. Вони поєднують у собі волю, містицизм та історії кохання.

Тарасова криниця на схилах Дніпра

Легенда про Черкаси стосується життя Тараса Шевченка. Історичні дані свідчать, що Кобзар був у місті на Дніпрі неодноразово. І кожен з візитів отримав свої цікаві факти.

Бабуся Олена Якимівна Слюсариха мала помешкання неподалік Дніпра. Під час приготування до Різдва вона втомилася і заснула на лаві. В цю мить їй нібито приснився Тарас Шевченко, який промовив: «Я приніс тобі відро води».

Сім’я обговорила те, що приснилося жінці і вирішила, що Шевченко вказав на те місце, де повинна бути вода. Андрій та Василь – сини Олени, відразу взялися копати колодязь на тому місці де стояло відро з водою. Через три дні побачили кришталеву чисту воду. Андрій назва цей колодязь –Тарасовим.

Люди з інших населених пунктів повірили у цілющість джерела і почали приїздити до нього, аби вилікувати хвороби.

Тим часом баба Олена на її судки турбувалися, що колодязь не освячений. Почали збирати гроші і продукти, щоб обов’язково при освяченні було приготовлено «мирський обід» і панахида за Тараса Шевченка. Все місто про це знало. Колодязь урочисто освятили на другий день після Стретіння.

Наразі достеменно не відомо, чи дійсно вода з криниці була цілющою, але люди вірили у цілющість Тарасової криниці.

Хата Слюсарів, як і кобзареве джерело, опинилися під водою Кременчуцького водосховища.

Легенда про Богдана Хмельницького

Легенди про Черкащину розповідають про видатних постатей, пов’язаних з регіоном. Кажуть, що ніхто ніколи не бачив батьків Богдана Хмельницького. У Суботові, на Черкащині, жили дід і баба, які не мали дітей. Через це подружжя завжди журилося. Біля оселі ріс густий хміль.

Одного ранку, вийшовши з хати, дід почув дитячий голос. Почав розгортати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він побачив справжнього хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові в неї сяяло сонце. Перехрестившись, чоловік взяв дитину і заніс до свої оселі. Кажуть, сонце теж пішло за немовлям.

Подружжя назвало дитину Богданом Хмельницьким. Вважали, що сам бог послав їм маля, а Хмельницький тому, що знайшли хлопчика в хмелю.

Легенда про Смілу

Легенди Черкащини розповідають про міста регіону. Одна з них стосується того, як виникла назва міста Сміла. Вона – про кохання, боротьбу українського народу і відвагу.

У сиву давнину, коли українські землі страждали від набігів кочівників, територія сучасної Сміли була лісами і болотами. Місцеві жителі мужньо оборонялися, але ворог був переважав чисельністю.

Під час чергового нападу, коли чоловіки-воїни були виснажені, а татари майже прорвали оборону, з'явилася невідома дівчина. Вона вирізнялася надзвичайною вродливою, мала довгу косу, а в руках тримала зброю.

Дівчина, не вагаючись, стала на чолі загону і людей у відчайдушну битву, якої ворог не очікував. Завдяки її стратегії та безстрашності, загарбників вдалося відкинути далеко від поселення.

Проте ціна перемоги була високою. У розпал бою ворожа стріла влучила дівчині в серце. Вона впала на полі битви, так і не назвавши свого імені. Місцеві назвали її Смілою – від слова «смілива». Так і виник топонім міста.

Дівочі гори на Черкащині

Дівочі гори поблизу Корсунь-Шевченківського — є не просто мальовничим місцем над Россю. Легенди Черкаського краю називають їх справжнім «місцем сили», оповитим туманом давніх переказів.

У часи татарських набігів, коли ворожі орди палили села та забирали молодь у полон, загін кочівників натрапив на місцеве поселення. Чоловіки на той час були в походах, і захищати рідну землю залишилися лише жінки та дівчата.

Щоб не потрапити в ганебний полон і не стати невільницями на чужині, дівчата зібралися на найвищій скелі над річкою Рось. Вони вирішили: краще смерть у рідній воді, ніж життя в кайданах.

За переказами, вони взялися за руки, заспівали прощальну пісню і разом кинулися зі стрімчака у вир річки. З того часу ці скелясті пагорби називають Дівочими горами. Кажуть, що й досі в тихі ночі, коли місяць відбивається у Росі, біля підніжжя гір можна почути тихий дівочий спів або плач.

Легенда про сад Софії в Умані

Красива легенда про Черкащину пов’язана із романтичною локацією – уманським дендропарком «Софіївка». Наприкінці XVIII століття польський магнат Станіслав Щенсний Потоцький надзвичайно полюбив у красуню-гречанку Софію де Вітт. Вона вразила його неймовірною вродою і гостротою розумі. Сучасники називають її «прекрасною фанаріоткою».

Якось, під час мандрівки Європою, Софія написала графу листа, в якому поділилася своїми враженнями від парку «Аркадія» в Польщі: «Шкода, що в моїй Умані немає такого саду...»

Потоцький сприйняв фразу як виклик. Він вирішив створити для своєї коханої не просто сад, а справжній рай на землі, який би затьмарив усі парки світу.

Оскільки Софія була гречанкою, парк було вирішено побудувати як ілюстрацію до гомерівських епосів «Іліада» та «Одіссея». Керував будівництвом талановитий польський інженер Людвіг Метцель.

Є в парку місце, де величезна кам’яна брила зависла над входом у печеру, тримаючись на трьох точках опори. Кажуть, що коли парк був готовий, Софія боялася заходити всередину, бо гадала, що камінь впаде. Потоцький, щоб довести свою відданість і надійність інженерів, наказав собі поставити крісло під цією брилою і просидів там кілька годин, поки кохана гуляла поруч.

Сьогодні існує повір'я: якщо закохана пара пройде через парк рука об руку, їхнє кохання буде міцним, як гранітні скелі «Софіївки».

Легенди про Черкаси

Ці історії знає майже кожен містянин, і вони додають Черкасам особливого колориту.

• Золота заклепка на дамбі – це, напевно, найбільш відома легенда Черкас. Кажуть, що при будівництві черкаської дамби через Дніпро в конструкцію урочисто вбили одну заклепку, яку виготовили зі справжнього золота. Сьогодні ніби то ніхто не знає, де саме вона, однак туристи час від час намагаються розшукати її.
• На високій трубі колишньої котельні в Черкасах багато років виднівся загадковий напис «LUDA». У місті ходила легенда про палке кохання місцевого хлопця до дівчини на ім'я Люда. Кажуть, він виліз на небезпечну висоту, щоб на весь світ прокричати про свої почуття. Цей напис став неофіційним символом черкаської романтики.
• Старожили вірять, що під історичним центром міста тягнеться розгалужена мережа підземних ходів, де козаки ховали скарби або переховувалися від ворогів. Кожен новий провал ґрунту в місті часто супроводжується жартами: «О, це точно вхід у підземне місто!».
• Легенди про місто Черкаси пов’язані безпосередньо із походженням назви самого міста. Найпопулярніша історична версія говорить про тюркське «чири киши», що перекладається як «люди армії» або «військо». Це відображає статус Черкас як прикордонного міста-фортеці, де жили відважні захисники.

Читайте також: «Білий лотос» у Черкасах: таємниці найбільшого буддистського храму Східної Європи.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

 

Коли мова заходить про місця, де гартувався український дух, першим на думку спадає Холодний Яр. Це не просто унікальний природний масив, а справжнє місце сили, оповите тисячолітніми переказами та вкрите глибокими барами, ярами й віковими лісами. Сьогодні Холодний Яр це не просто геологічна пам’ятка, яка викликає інтерес мандрівників. Він по-праву називається колискою українського визвольного руху.

Сьогодні урочище Холодний Яр приваблює тисячі туристів, яким не байдужа жива історія та магія прадавнього лісу. У статті розкажемо, чим особливий Холодний Яр Черкаська область, яку роль він відіграв у долі нашої держави, які таємничі водойми приховані в його хащах та які легенди й досі блукають серед його вікових дубів.

Де знаходиться Холодний Яр та як туди дістатися

Багатьох туристів насамперед цікавить запитання: Холодний Яр, де знаходиться і як правильно спланувати маршрут. Об'єкт розташований у правобережній частині України. Шукаючи Холодний Яр місцезнаходження, слід орієнтуватися на Чигиринщину.

Сучасна Холодний Яр карта, покаже, що масив розпростерся в межах Черкаського району. Відстань Холодний Яр – Черкаси становить близько 50–60 кілометрів. Коли ви дивитеся на Холодний Яр на карті, то бачите складну систему ярів та балок загальною площею понад 7 тисяч гектарів, яка охоплює території поблизу таких населених пунктів, як Буда, Мельники, Головківка та Холодний Яр Чигирин.

Роль Холодного Яру в історії України

Славетна історія Холодного Яру налічує не одне тисячоліття, адже люди селилися тут ще з часів трипільської культури та скіфської доби. Проте в уявленні кожного українця Холодний Яр в історії України асоціюється з непримиренним опором загарбникам.

Розглядаючи тему Холодний Яр історія, можна виділити кілька ключових етапів:

1. Доба Коліївщини (1768 рік). Саме в Холодному Яру, біля Мотронинського монастиря, збиралися гайдамаки на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Тут вони святили ножі й готувалися до визвольного повстання проти гніту шляхти.
2. Холодноярська Республіка (1918–1922 роки). Це одна з найяскравіших і водночас трагічних сторінок, коли вивчається Холодний Яр історія України. У часи національно-визвольних змагань місцеві селяни створили самоорганізоване військово-державне утворення під гаслом «Воля України або смерть!». Вони роками чинили запеклий опір більшовицькій окупації.
3. Друга світова війна та сучасність. Лісові масиви слугували прихистком для партизанських загонів та бійців УПА, а сьогодні ім'ям цього славетного краю названо 93-тю окрему механізовану бригаду ЗСУ «Холодний Яр».

Таємниче озеро та природа урочища

Серед густих хащів Холодного Яру заховалася одна з його найвідоміших водойм — Гайдамацький ставок (або так зване Гайдамацьке озеро), а також легендарне Замкове озеро біля Мотронинського монастиря.

За переказами, саме у водоймах Холодного Яру гайдамаки ховали свою зброю, а також здобуті у боях скарби. Вода тут завжди залишається прохолодною навіть у найспекотніші літні дні через особливий мікроклімат та численні підземні джерела.

Місцеві жителі розповідають розповіді про таємниці Холодного Яру, пов'язані з цими водоймами. Кажуть, що на дні озера досі спочивають давні артефакти, а сама вода має особливу енергетику, здатну відновлювати сили кожного, хто приходить сюди з чистими помислами.

Цікаві факти про Холодний Яр

Шукаючи Холодний Яр зображення або плануючи мандрівку, варто знати розмаїття фактів, які роблять це урочище унікальним.

• Дуб Максима Залізняка. У селищі Буда росте один із найстаріших дубів Європи. Його вік становить близько 1100 років, а охоплення стовбура перевищує 8,5 метрів.
• Скіфські городища. На території урочища збереглися гігантські земляні вали скіфського часу (VI століття до н.е.), загальна довжина яких сягає десятків кілометрів.
• Унікальний мікроклімат. Завдяки глибокому рельєфу та густим кронам дерев у ярах температура повітря завжди нижча, ніж у навколишній місцевості. Саме тому виникла назва Холодний Яр.
• Аномальні явища. Багато мандрівників та дослідників зазначають, що в окремих бачуваних зонах плутаються компаси, а мобільний зв'язок працює зі збоями.
• Рідкісна флора. Навесні урочище вкривається суцільним килимом підсніжника складчастого — реліктової рослини, яка збереглася тут ще з дольодовикового періоду.

Легенди та перекази про Холодний Яр

Не обійшлося і без містики, адже туристам не дуже цікаві сухі історичні факти. Одна із найдавніших легенд пояснює, як саме виник топонім. Кажуть, коли була монголо-татарська навала, дівчина Меланка не злякалася і заховала у хащах людей від нападників. Вона навіть стала на чолі захисників, проте полягла в одному з боїв. Там, де впало тіло дівчини, з’явилося крижане джерело води. А згодом сам яр іменували Холодним.

Інший переказ свідчить про Мотронинський монастир. За легендою, княгиня Мотрона, помилково вбивши свого чоловіка-Князя Мирослава, якого прийняла за ворога, постриглася в черниці та заснувала на місці трагедії обитель, аби спокутувати свій гріх.

Дуб Залізняка оповитий не меншою кількістю легенд, як і сама локація. Вірять, що після відпочинку під його кроною, можна відчути приплив сили. А торкнувшись кори стовбура, вдасться отримати захист від «злих очей».

Що подивитися туристові в Холодному Яру

Якщо ви шукаєте Холодний Яр, що подивитись, пропонуємо перелік обов'язкових локацій для вашої мандрівки.

• Мотронинський монастир — древній духовний центр, заснований ще у домонгольський період.
• Дуб Максима Залізняка — 1000-літній велетень природно-заповідного фонду.
• Гайдамацький ставок — мальовниче місце відпочинку з багатим історичним підтекстом.
• Скіфське городище та вали — вражаючі земляні укріплення давнини.
• Символічна могила гетьмана Петра Дорошенка у місті Чигирин та музейні комплекси поруч.

Зробивши яскраве Холодний Яр фото, ви назавжди збережете у пам'яті велич цієї місцини. Подорож до урочища — це не просто екскурсія, це глибока мандрівка крізь віки, де кожен крок відлунює козацькою славою, а прадавній ліс шепоче легенди минулого.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm