Запеклі бої та незвична Курщина: історія воїна, який працював на будівництві у Черкасах

До повномасштабного вторгнення Іван працював на будівництві в Черкасах. Наприкінці 2022 року отримав повістку та без вагань долучився до лав Збройних Сил України. Розпочав службу кулеметником у 25-й бригаді, а згодом потрапив до 35-го батальйону 61-ї окремої механізованої бригади. На його бойовому шляху були запеклі бої, Курщина та події, які назавжди залишаються в пам’яті.

Історію військового розповіли на сторінці Вінницького обласного ТЦК та СП.

Під час виходу з Курщини FPV-дрон влучив у «Хаммер», яким евакуйовували пілотів. Потрібно було допомогти витягнути машину, і Іван разом із водієм БМП вирушив на допомогу. Повернення додому стало для нього особливим моментом — знову можна було вільніше дихати, адже він залишився живим і повернувся не сам, а разом із побратимами.

Не менш важкими були й дні, коли через постійні обстріли не було зв’язку з рідними. Близькі не знали, чи живий Іван, а він не мав змоги повідомити, що з ним усе гаразд. Це очікування та невідомість стали одним із найтяжчих випробувань.

На позиціях доводилося переживати й потужні авіаудари. Одного разу три керовані авіабомби впали зовсім поруч із місцем, де перебували військові. Вони ховалися у підвалі, а від будинку, який бачили через отвір для спостереження, залишилися лише дві стіни.

Іван згадує і тривале перебування на Курщині — спочатку було незвично й лячно, але згодом військові облаштувалися, планували дії та відбивали ворожі штурми.

Його історія — про силу духу, витримку та людей, які поруч у найнебезпечніші моменти. Про те, наскільки важливо повернутися додому живим і знати, що побратими також поруч.

Нагадаємо, у Холодному Яру військові склали присягу на вірність українському народові.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Геннадію — 56 років. Він із Черкащини, а його життя нерозривно пов’язане з кермом і дорогою ще з 1987 року. Майже чотири десятиліття долав тисячі кілометрів: від легковиків і пасажирських мікроавтобусів до багатотонних фур у сфері міжнародних автоперевезень автобанами Німеччини, Польщі та Литви. Сьогодні – у Збройних силах України.

Історію воїна розповіли на сторінці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.

Після початку повномасштабного вторгнення Геннадій продовжував працювати за кордоном, аби підтримувати родину. Основна відповідальність за двох молодших синів (18 та 16 років) лягла саме на його плечі. Проте у травні 2024 року досвідчений далекобійник ухвалив свідоме чоловіче рішення — повернувся в Україну і добровольцем став до лав Збройних сил України, поповнивши ряди 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри. За плечима — колосальний водійський стаж, тож позивний отримав відповідний — «КамАЗ».

Головною мотивацією чоловіка була і залишається його родина: «У мене троє синів. Старший — офіцер, воює на Запорізькому напрямку разом зі своєю дружиною-парамедиком. Двоє молодших залишаються вдома і потребують підтримки. Навіть під час служби я щомиті думаю про їхнє майбутнє. І хочу, щоб це майбутнє було саме в нашій, мирній державі».

Сьогодні Геннадій щодня долає фронтові маршрути: підвозить боєприпаси на передову, доставляє критично важливе військове майно та забезпечує бойові підрозділи єгерів.

Якщо на європейських трасах викликами були лише погодні умови та втома, то на фронті кожен рейс — це смертельний ризик під прицілом дронів та артилерії:

«Військова дорога суттєво відрізняється від цивільної. Тут від реакції та холоднокровності водія залежать життя побратимів. Я це усвідомлюю щоразу, але й розумію інше: якщо не я, то хто?» - говорить чоловік.

Ціну цієї роботи воїн відчув особисто: під час одного з бойових виїздів його машина наїхала на ворожу міну. Геннадій разом із побратимом Сергієм дістали важкі контузії, але вижили, вистояли та повернулися до виконання завдань.

Найбільше серце батька щемить не за власну безпеку, а за старшого сина-офіцера, з яким вони тримають зв'язок між запеклими боями, та за спокій рідних у тилу, де ворожі ракети й «Шахеди» щодня намагаються посіяти смерть.

Геннадій тримає кермо й свій фронтовий рубіж заради онука та синів. Щоб вони жили, працювали та будували майбутнє у вільній Україні.

Нагадаємо, на Черкащині відкрили меморіальну дошку Юрію Мелехні.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm