11 листоп. 2026 14:35

Якщо йти від центру міста до Кременчуцького водосховища, на горизонті з’явиться велетенська жіноча постать. Цей Пагорб Слави Черкаси знають як головний меморіал, присвячений загиблим у Другій світовій війні. Він стоїть на високому березі Дніпра, а з вершини відкривається широка панорама водосховища. Розповімо, як виник цей комплекс, що було на локацію раніше та чому сюди варто завітати.
Місце давнє: Пагорб Слави Черкаси, історія якого починається ще з козацьких часів, розташований на Замковій горі. Тут були давнє городище, залишки Черкаської фортеці й церква. У 1960-х роках цю територію вирішили перетворити на меморіал пам'яті загиблих черкасців.
Будівництво тривало довго, майже дванадцять років. Роботи розпочалися наприкінці 1965 року, 1967-го насип уже стояв, а 1975 року його розширили до повноцінного комплексу. Скульптуру жінки-матері встановлювали протягом кількох ночей, а урочисте відкриття відбулося 9 травня 1977 року. Матеріалами слугували граніт, лабрадорит і бронза.
Автори проєкту, скульптори Галина Кальченко та Едуард Кунцевич, задумали великий монументальний ансамбль. Висота земляного пагорба становить 10 метрів, діаметр основи 60 метрів. До пагорба перенесли останки солдатів, які раніше були поховані в різних частинах міста, тож сьогодні під насипом спочиває близько тисячі людей.
Водночас будівництво мало й болючий бік. Заради нового меморіалу знищили давньоруське городище, рештки фортеці та культурний шар, а разом із ними й храм. Саме тому багато краєзнавців називають цю історію суперечливою.

Окрема тема — церква на Пагорбі Слави Черкаси, якої сьогодні вже немає. Перший храм збудували ще 1671 року, і його вважали козацьким. У 1745 році на цьому місці звели нову дерев'яну церкву в стилі бароко. У 1861 році виділили кошти на кам'яно-цегляний храм Святої Трійці; його будівництво обійшлося приблизно в шість тисяч рублів сріблом.
За радянських часів храм перетворили на склад, а у 1961 році його підірвали, щоб звільнити місце під меморіал. За переказами, заряд закладали кілька разів, і вибухова хвиля вибила вікна в будівлі музичного училища імені Гулака-Артемовського, що стоїть неподалік. Розсунуту землю згорнули й укріпили, і саме з неї почали зводити сам пагорб.
Про давню святиню нині нагадує лише назва Свято-Троїцької алеї, яка веде від бульвару Шевченка до меморіалу. Дехто називає це місце «святим» і місцем сили, а довкола нього існує чимало містичних історій.
Центром композиції є широка ритуальна площа, що завершується курганоподібним насипом із гранітними сходами. Над ним височіє скульптура жінки-матері. Її висоту зазвичай називають десять метрів, хоча в окремих документах трапляється і цифра 13 метрів (імовірно, разом із постаментом). У піднятій правій руці вона тримає чашу з вічним вогнем, а ліва рука спрямована до площі.
Під схилом облицьована гранітом підпірна стіна напівовальної форми. На ній змонтовано горельєфну композицію розміром приблизно 21 на 2,2 метра, яка складається з п'яти картин. Там зображені сцени битв: поранений солдат, що опускається на землю, прапороносець, який у останню мить передає стяг. Поруч вибито прізвища 904 воїнів-черкасців, які загинули у війні. На вершину ведуть гранітні тераси, а на самому майданчику є меморіальна плита з написом про тих, хто віддав життя за звільнення міста.

Має Пагорб Слави Черкаси цікаві факти, про які знають не всі.
У скверах біля підніжжя розташований парк «Долина троянд», тож обидва місця зручно поєднати в одну прогулянку.
Для черкасців це не лише меморіал, а й улюблене місце прогулянок, де гостей міста неодмінно проводять біля вічного вогню. У дні пам'яті тут покладають квіти, відбуваються урочисті заходи, а ввечері освітлення додає комплексу особливого, трохи урочистого вигляду. Для фотографів це ще й природний оглядовий майданчик: у ясну погоду звідси добре видно водосховище й міські краєвиди.

Адреса: Пагорб Слави м. Черкаси розташований на вулиці Слави, 20, біля Кременчуцького водосховища. Вхід вільний. Від Соборної площі дійти можна пішки за 10–15 хвилин: пройдіть вулицею Байди Вишневецького до Хрещатика, а далі поверніть на вулицю Слави. Ще один шлях — Свято-Троїцька алея, що тягнеться від бульвару Шевченка просто до підніжжя пагорба.
На огляд території вистачить близько пів години, а за гарної погоди варто затриматись, щоб побачити захід сонця над Дніпром.
Раніше ми розповідали, чим особлива Черкаська набережна і як її хочуть змінити.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm
6 серп. 2026 17:54

На Черкащині досі стоїть Палац Лопухіних, який вважають унікальним об’єктом, що поєднав у собі неоготику, класицизм та східні архітектурні мотиви. Маєток у Корсуні-Шевченківському своєю гармонією з навколишньою природою, витонченими лініями фасадів та багатим історичним минулим.
Замок Лопухіних, який приваблює мандрівників, стоїть у місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Палацовий комплекс знаходиться орієнтовно за 140 кілометрів від столиці та за 70 кілометрів від обласного центру.
Садиба розташована на трьох островах гранітного каньйону річки Рось, головним із яких є острів Шовковичний. Аби дістатися до резиденції, відвідувачі проходять крізь монументальну в'їзну браму, що нагадує середньовічну фортецю з вежами. До міста курсують рейсові автобуси і потяги.
1782 рік вважається початком створення резиденції. Засновником садиби був князь Станіслав Понятовський — племінник останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського.
Гранітні скелі Корсуня припали до душі князеві для будівництва своєї літньої резиденції. Першим архітектором, який розробив проект дерев'яно-мурованого палацу в стилі неоготики, був Жан-Анрі Мюнц. Пізніше до розбудови долучився шотландський архітектор Якуб Ліндсей. Саме тоді мальовничі береги Росі отримали розкішний англійський пейзажний парк.
У 1799 році Корсунське староство стало власністю російського імператора Павла I, який вирішив подарувати його генералу від інфантерії Петру Лопухіну. Цей період характеризуються масштабною перебудовою.
Палацовому ансамблю на Черкащині вдалося пережити буремні роки Другої світової війни. У далекому 1944 році саме в його стінах розміщувався штаб командування радянських військ під час Корсунь-Шевченківської наступальної операції.

У другій половині ХІХ ст. палацовий ансамбль був одним з найбагатших в Європі. До нього входять такі елементи.
Корсунський палац вважається однією з перших споруд у стилі романтизму та неоготики на території Східної Європи.

Має Палац Лопухіних Корсунь, який активно приймає відвідувачів, адже входить до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Головна будівля – розповідає про події Корсунь-Шевченківської битви 1944 року. Зібрали унікальні зразки зброї, військової техніки, обмундирування, архівні документи та особисті речі учасників боїв. У сусідніх корпусах та флігелях розміщені художня галерея, експозиція з історії краю від найдавніших часів до сьогодення, а також музей історії осередку гончарства.
Заповідник працює щодня, а музейні експозиції відкриті для відвідувачів з вівторка по неділю. Для відвідування музеїв необхідно придбати вхідний квиток у касі. Можна замовити екскурсійний супровід, але заздалегідь. Тоді краєзнавці проведуть вас залами палацу та розкажуть про всі архітектурні деталі і навіть легенди.
Як правило, легенди про замки завжди пов’язані з трагічними подіями через кохання. Цей випадок не став винятком. Найвідоміший переказ говорить про те, як князь Станіслав Понятовський закохався у місцеву дівчину-кріпачку, яка походила із козацького року. Кажуть, саме для побачень з нею він розпорядився збудувати підземні ходи, які нібито тягнуться під гранітними скелями та річкою Рось. Місцеві жителі переконані, що такі підземелля дійсно існують та збереглися до нині. А коли тумани накривають береги річки, можна розгледіти силует дівчини, яка чекає на свого князя.
Цікаво, що у різний час садибу відвідували видатні постаті, зокрема Тарас Шевченко, який малював тутешні пейзажі.
Читайте також
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm