Воїн з Черкащини пробув на «нулі» 343 дні. Історія Олексія з позивним Ботанік

37-річний Олексій – боєць 3 гірсько-штурмового батальйону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Захисник пробув на «нулі» майже цілий рік – 343 дні. Цей термін вважають одним із найтриваліших бойових виходів у Збройних силах України.

Воїн – родом з Луганщини, однак після одруження, у 2014 році, переїхав до дружини у Черкаську області. Саме там працював фахівцем Центру зайнятості в одному з невеличких сіл. У сім’ї народилася донечка.

Його історію розповіли в «УП».

До службових обов’язків Олексія в цивільному житті входила профорієнтація для ЗСУ. Він часто спілкувався із ТЦК, підшуковуючи їм контрактників. У кінці 2020-го ТЦК-шники запросили чоловіка на каву, «для обговорення певних робочих питань», і вручили повістку на 18-місячну службу в ЗСУ як офіцера запасу.

По розподілу офіцер потрапив у 128 ОГШБр, став командиром взводу вогнеметників у роті РХБЗ. Бригада тоді тримала оборону в Маріуполі, але призваних офіцерів запасу в ООС не задіювали. Утім, через пів року служби Олексія переконали підписати річний контракт, щоб він зміг поїхати на бойову ротацію й отримати УБД.

Олексій як командир хоч і не працював безпосередньо з вогнеметом, але на бойових позиціях був дуже часто. У червні 2025-го чоловік став командиром роти.

Позиції гірсько-штурмової роти розташовані на Оріхівському напрямку Запорізької області в посадках між населеними пунктами.

Росіяни періодично намагалися прорвати напрямок, штурмували позиції на БМП, мотоциклах, квадриках чи пішки. Були поранені і загиблі з нашого боку. Усіх їх вдалося евакуювати.

«У мене хороші водії. Якщо в бійця важке поранення, ми включали всі засоби РЕБ, наводили стрілецьку зброю, і я просив водіїв виїхати. Вони залітали на позицію, за секунди забирали пораненого й виїжджали – жодного разу не відмовилися. В цьому сенсі мені пощастило, бо буває по-різному…» - говорить Олексій.

Періодично, коли була можливість, піхоту на позиціях міняли, проводили міні-ротації. Однак дуже рідко кому вдавалося відбути на бойових менш ніж три місяці.

У роті Олексія немає жодного кадрового військового, який навчався в спеціалізованих військових навчальних закладах. Усі колишні цивільні, дехто підписав контракт, уже бувши в ЗСУ, як і сам Ботанік. Однак ця "цивільно-штурмова" рота, відколи воює на Оріхівському напрямку, відбила всі російські штурми, не дала просунутися ворогу ні на метр, зберегла всі позиції, хоча часом тут було дуже гаряче.

Після бойового виходу Олексій отримав відпустку – 15 днів (плюс дорога). Вдома він привітав доньку з 10-річчям, подарував велосипед і навчив на ньому кататися. А далі знову повернувся в підрозділ.

«Своє головне призначення як командира бачу в тому, щоб мінімізувати втрати особового складу, в ідеалі – щоб їх зовсім не було, – каже Ботанік. – Але на війні і в піхоті це, на жаль, неможливо. Якщо ж говорити про особисту мотивацію, то я не хочу, щоб мої рідні, моя донька не бачили те, що бачу я – вибухи, прильоти КАБів, зруйновані села, смерті. Це заради чого я тут…».

Нагадаємо, воїн з Канева, що утримував позицію 256 днів, отримав нагороду «Золотий хрест».

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm