Робочий кабінет Симоненка в Черкасах зберігає маловідомі факти про життя поета. Про що вони?

Поет Василь Симоненко народився на Полтавщині, проте став рідною душею для Черкас і невід’ємною частиною його культурного коду. Саме в місті на Дніпрі відбулося його професійне становлення, тут він знайшов свій останній спочинок. Про все це розповість Музей Василя Симоненка Черкаси, що представлений у приміщенні краєзнавчого музею.

Симоненко і Черкаси

У Черкасах Василь Симоненко зустрів своє кохання, став батьком сина Олеся. Тут народилися його найвідоміші рядки. Кар’єрні моменти пам’ятає музейна кімната робочий кабінет Василя Симоненка, яку створили в приміщенні редакції газети «Черкаський край». Поет працював у Черкасах з липня 1957-го по березень 1960-го. Почалося все у 1957 році, коли юний хлопець завершив Київський університет та прибув у місто на Дніпрі, аби бути кореспондентом «Черкаської правди».

Поет любив блукати берегами Дніпра, вдивлятися у черкаські обрії. Вони надихали його на роздуми про долю України. Водночас, саме це місто зіштовхнуло його з жорстокістю радянської системи. Фатальна подія на залізничній станції «Сміла» (м. Імені Тараса Шевченка), де поета жорстоко побили міліціонери, стала початком кінця його земного шляху. Життя молодого журналіста обірвалося у місцевій лікарні. Василю Симоненку було лише 28 років.

Хата-музей Василя Симоненка працює у Біївцях, на Полтавщині, звідки митець родом. Музей Василя Симоненка у Черкасах розповідає про долю «шістдесятника».

Робочий кабінет Василя Симоненка

Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка відкрили 8 січня 1998 року — до дня народження поета. Ініціаторами створення виступили колеги-журналісти, місцеві краєзнавці та громадськість міста. Величезну роль у наповненні фондів відіграла мати поета, Ганна Федорівна Щербань. Щоб зберегти пам’ять про сина, жінка передала його особисті речі. Потрапивши в середину кабінету, можна відчути надзвичайно автентичну, навіть інтимну, атмосферу 60-х років XX століття.

Зберегли оригінальний робочий стіл, за яким працював Василь Андрійович. Стоїть його друкарська машинка, настільна лампа, телефон та вішалка з плащем і капелюхом.

Серед експонатів — ручки, блокноти з начерками, журналістські посвідчення, листи та фотографії з сімейного архіву.

У музеї зберігаються прижиттєві видання творів поета, зокрема його перша збірка «Тиша і грім», а також рідкісні самвидавівські копії віршів, які були заборонені цензурою.

Стіни кабінету прикрашають портрети Симоненка роботи відомих українських художників. Зокрема, експонується відомий портрет-образ «Змієборця», створений Алою Горською.

Музей знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 251 (будинок редакції газети «Черкаський край»).

Графік роботи:

Понеділок – П’ятниця: з 09:00 до 17:00.

Субота – Неділя: вихідні (за попередньою домовленістю можливі екскурсії для груп).

Оскільки музей розташований у приміщенні діючої установи, рекомендується заздалегідь замовити екскурсію через Обласний краєзнавчий музей.

Цікаві факти про життя Василя Симоненка у Черкасах

Приїхавши до Черкас, Симоненко не мав власної оселі, то протягом деякого часу жив просто редакції газети — спав на зсунутих столах у кабінеті.

• Журналіст свою першу скромну квартиру на вулиці Смілянській, 15. Сьогодні там встановлено меморіальну дошку. Кажуть, поет був дуже невибагливим у побуті: аби були книги і можливість писати.
• У 50-60-х роках головна вулиця Черкас була місцем вечірніх прогулянок молоді, яку жартома називали «Бродвеєм». Симоненко, хоча у був серйозним, проте обожнював такі прогулянки. Справжня душа компанії з гострим язиком і неймовірним почуттям гумору.
• Саме у Черкаси поєднали його із майбутньою дружиною Людмилою. Вона працювала кур’єром, а поет, зізнавався, що закохався з першого погляду. Він називав її «Люся-малюся». Саме цій жінці присвятив відомі рядки: «Я тебе чекав 20 років, а зустрів — і стою, німію...». Цікаво, що він підкорив її серце не лише віршами, а й тим, що приносив їй у друкарню... оберемки польових квітів, які збирав на околицях Черкас.
• Хоча побиття міліціонерами сталося на залізничній станції в Смілі, однак саме в Черкасах згасла його душа. Після побиття у поета відмовили нирки, свої останні дні Симоненко провів у лікарні.
• Василь був пристрасним рибалкою. Для нього риболовля на Дніпрі в Черкасах була формою медитації.
• У 2010 році в Черкасах біля палацу одружень було відкрито пам’ятник поету. Скульптор Владислав Димйон зобразив Симоненка в динаміці: він ніби виходить з арки, а його плащ розвівається на вітрі, перетворюючись на крила.
• Коли Симоненко помер у грудні 1963 року, радянська влада в Черкасах дуже боялася, що похорон перетвориться на антирадянський мітинг. За похоронною процесією пильно стежили агенти КДБ. Попри це, тисячі черкащан прийшли провести його в останню путь на міське кладовище. Його могила в Черкасах на довгі роки стала місцем таємних зустрічей дисидентів.

А ще – існує легенда про те, що привид Василя Симоненка час від часу відвідує його кабінет у Черкасах.

Читайте також: Найкращі музеї Черкас: перелік музеїв, адреси та унікальні експонати.

Відомі поети Черкащини та їх твори.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm