Відомі поети Черкащини та їх твори

Творчість поетів Черкащини поєднує козацький епос, глибокий ліризм та гостру сучасну публіцистику. Не можливо говорити про культурну історію міста на березі Дніпра без згадки про Василя Симоненка, хоча народився він на Полтавщині, саме Черкащина стала місцем професійного становлення, зрілої творчості та, на жаль, останнього спочинку.

У 1957 році, після закінчення факультету журналістики, Симоненко переїхав до Черкас. Тут він жив і працював до самої смерті у 1963 році. Це місто стало свідком його перетворення з талановитого випускника на лідера «шістдесятників».

Із Черкаської області пов’язані трагічна сторінка біографії поета також пов'язана з областю. У 1962 році на залізничній станції ім. Тараса Шевченка (м. Сміла) сталася сутичка з міліцією. Симоненка жорстоко побили в дільниці, що, за версією багатьох істориків, прискорило розвиток його хвороби (раку нирок) і призвело до передчасної смерті у 28 років.

Поезія черкаського краю: поети Черкащини та їх вірші

Василь Симоненко

Творчість Симоненка — це голос «шістдесятництва», щирий, безкомпромісний і глибоко патріотичний. Якщо потрібні успішні поети Черкащини, то цей митець матиме першість. Чого лише варта його любовна лірика.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Володимир Даник

Сучасні поети Черкащини розкривають у своїх творах події війни. Даник у своїх роботах поєднує науку, музику та слово.

Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!

Ніби подих легкий заметілі,
Що з розквітлої вишні зліта.
Як Дніпрові вируючі хвилі –
Мова ця і співуча, й проста!

Скільки в долі і тиші, і бурі!
І тривожна, як марево, путь.
Грона слів – ніби струни бандури! –
Що нам – цвітом душі... – оживуть.

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!

Катерина Вербівська

Відомі поети Черкащини також мають і жіноче обличчя. Катерина Вербівська є її представницею.

Який же теплий світ під парасоллю!
Коли надійна й впевнена рука
трима півкулю правди над плечима
і затишок з долоней витіка.
Який же теплий світ під парасоллю!
Коли пустунки – краплі дощові
стікають дзвінко жвавими вужами
і губляться цнотливо у траві.
Який же теплий світ під парасоллю!
Коли торкаюсь скронею плеча,
як ми ідемо стежкою крутою
і наші кроки музика вінча.
Який прекрасний світ під парасолю…

Наталія Горішна

Нові імена поетів Черкащини – це, звичайно, Наталія Горішна із філософськими віршами.

До Симоненка

Розмовляла з тобою крізь призму років
І в свої чотирнадцять, і ось – у сивинах.
Все шукала порад в покоління батьків,
А тепер ти – за віком – вже є мені сином.

Відчувався мені не в далекій імлі,
Бо ж від слова до серця – найближча дорога,
Бо й мені найдорожче – то крихта землі,
Що стулилася в грудку від поту людського.

Бо й у мене є Лесик (уже Олексій),
І йому я читала твого "Лоскотона".
Мій кирпатий барометр, мій згусток надій,
Тепла брунька мого материнського лона.

Я не сміла себе називати – "поет",
Я боялась, що вірші мої – витребеньки,
Що не досить міцним був мій власний хребет,
А в поета ж мав бути, як у Симоненка.

Бо ж поет не принишкне від владного: "Цить!", –
Скільки б душу не мучили, тіло не били;
Бо поет – той кому більш від інших болить,
Бо поет – той, хто любить й не жде, щоб любили.

Твої тиша і грім в чужомовній юрбі
Будять душу вкраїнську, розторсують гідність.
…Розмовляю з тобою, мов рівна тобі,
Це не рівність, Василю, не рівність,
А – рідність.

Валентина Коваленко

Відомі черкаські поети рефлексують про події сучасної війни. Її поезія — це голос жінки, матері та патріотки. Збірка «Із окопу грудей» стала важливою віхою в місцевій воєнній ліриці.

Буча ка‐то‐ва‐на…
Мозок здіймає бучу…
Буххх‐кає в груди,
мукою‐пеклом мучить…
Зсукую с‐сукам
Петлі важких проклять:
Луплена мокшею‐тванню
Імперська тля -
Щезни у Лету тліном,
Лихе покруччя!
Виродку‐орку,
З Оріїв кров не сточиш:
В нас живосильна
Роду криниця віща:
Нам дев’ясИлу волю
справік наврочено,
Ми над світами
Кованими духом вищаєм!
Земле зарящена,
Потоптом раші зранена, -
Згоїмо! Здужаєм!
І яриною обсіємось!
Світ неоговтаний
Нас пізнає месією,
Ми, вже упізнані,
Світ собою огранюєм!
Буча ка‐то‐ва‐на
Бухкає
боляче
в груди…
Виживем! вистоїм!
Є ми завжди – і будем!

Анатолій Горбівненко

Його вважають майстром іронічного та філософського слова, знаною постаттю у колах Черкаської обласної організації НСПУ.

Стрічати глупу ніч – воно не всім однаково:
Кому хропіти сном у цегляну стіну,
Кому творити річ, у цій епосі знакову,
Ну а кому з вином глумитися до сну.

Це хто на кого вчивсь.
А так ми всі звичайні:
Як небо, як трава, як попіл од книжок.
Хто стежку толочив на сповідь до Почайни,
Той відає ціну неправедних стежок.

А хто ж ото попер, не знаючи провини? –
Здіймається увись!
 Непевна крутизна!..
І раптом чути: гуп – з Говерли в полонину:
О! Це ви, Іване Івановичу!?
Вибачте, не впізнав.

Читайте також: Від Шевченка до Чеха: відомі письменники Черкащини.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm