Красиві вірші про Черкаси: природу, історію та Дніпро

Поети не випадково створюють вірші про мальовничі пейзажі Черкас, адже це місто варте того, аби оспівувати його найкращими римами. Давня історія та води могутнього Дніпра надихають писати вірші про природу Черкас.

Досить різною може бути поезія про місто Черкаси, яскравим прикладом цього є вірш Артем Полежака.

На Черкащині, На Черкащині, Ми укурені, Ми угашені,
Ми розбещені, Ми розхристані, Ми забули про час І відстані.
Тут таке з землі Проростає, Тут таке По небу літає,
Тут таке З нори виглядає — Хто не бачив, Той не пізнає.
Тут води Із криниці Вип'єш, І тебе уже Накриває.
Тут із глини Що тільки Не зліпиш — То одразу Все оживає.
Тут дрючок В чорнозем Встромляєш, А він з тобой Розмовляє.
Тут усе Під ногами Ходить, А усе Над ногами — Колотить.
Тут таке У повітрі Розлито...
Тут з підков Злітають Копита.
Тут дощить По ночах Зірками. Тут зірки Можна брати Руками.
На Черкащині Поміж вишнями Витанцьовують Крішна з Вішною.
Ми заглиблені. Ми загриблені. Ми — озера, Красою Зариблені.
Ми розбещені. Ми угашені. На Черкащині. На Черкащині.

Вірші про красу Черкас

Лариса Нікіфорова написала вірш про красу Черкас, в якому розповіла про свою любов до обласного центру.

Черкаси - моє рідне місто...
Де народилась я... Де я живу...
Таке до болю рідне і красиве...
Де долю я повік знайшла свою...
Воно усе у квітах потопає...
Красивіше, я певна, не знайти...
Воно щодня героїв проводжає
На Пагорбі... Близ храму... Де хрести...
Краса й війна - поняття несумісні...
Як несумісні і життя, і смерть...
Усе частіш я повертаюсь в дійсність..
Життя - це течія і круговерть...

Мелодійно звучать вірші про Черкаси, які описують красу міста. Володимир Даник має у своєму творчому доробку вірші для дітей про Черкаси і не лише.

Свіжий вітер відразу –
Як вогонь мерехтливий!
Бо весна у Черкасах –
Це і радість, і диво!

Знов до серця близенько –
Ось весна! – зустрічайте… –
На бульварі Шевченка
І на вулиці Байди!

Де у далеч Хрещатик –
Ніби хвиля висока... –
Весно, нам відчувати
Гомінкі твої кроки!

А весна – це триво
І завзяття, і мрії!
І любові хоч трохи,
Що серця нам зігріє.

Знов до серця близенько –
Ось весна! – зустрічайте… –
На бульварі Шевченка
І на вулиці Байди!

***

По вулицях Черкас розлито стільки світла!
І серце окриля ця повінь золота,
Бо тут любов цвіла, бо тут любов розквітла,
Хай її щедрий цвіт повік не опада!

Чи з покликом очей, чи за велінням неба
Приходить мить, коли слова мов ніжний спів.
І кращої нема, і кращої не треба,
Ніж ця стрімка пора для найщиріших слів.

Хай від знегод, бува, і втомлюєшся жити,
Коли обставин гра пульсує через край,
Не опадай, любов, своїм вишневим цвітом,
Що б не судилось нам, повік не опадай!

Пливуть літа, немов за річкою гірською,
І споминів хоча стає довшим ряд,
По вулицях Черкас ходили ми з тобою,
Коли душа цвіла, ніби травневий сад!

***

А бути все ж літам – стрімкими…
І гомінкими… І тоді –
Авжеж, гартуймо юні рими!
Гартуймо долі молоді.

І це відчується відразу –
О ні, не сум… який там сум!
Бо в серці вишито – Черкаси… –
На фоні невгамовних дум!

***

А вже сонце – вихором гарячим!
І весна, мов квітка, ожива.
А Смілянська вулиця – неначе
Дівчини-красунечки брова!

Ніби змах орлиного крила,
Ви її помітите одразу –
Є Смілянська вулиця в Черкасах,
Що у далеч стрічкою лягла!

А краса весни, краса одвічна –
І нею схвильовані усі!
А Смілянська вулиця – як стрічка
У дівочій лагідній косі!

А весна цвіте і палахкоче –
Мов ріки квітуча течія!
А Смілянська вулиця тріпоче,
Як тривожна посмішка твоя!

Ніби змах орлиного крила,
Ви її помітите одразу –
Є Смілянська вулиця в Черкасах,
Що у далеч стрічкою лягла!

Місто Черкаси в поезії Наталі Косенко-Пурик постає красенем у сонячному світлі.

Черкаси, Черкаси, Черкаси
Найкращий мій краю земний,
Виблискуєш ти, наче стрази,
Звабливим мотивом весни

В тобі є привабливе літо
І осені мила краса
Та радісне, трепетне світло
І срібна на травах роса.

Твій шарм загадковий і ніжний,
Його не побачиш ніде,
А голос блаженний і вічний
З собою любов лиш несе

Скрізь чути привабливі співи,
Ревучі мотиви Дніпра,
Чарівність прекрасної діви
Та гордість безмежна добра.

Красива лірика про Черкаси сповнена емоцій, епітетів та порівнянь. Саме такі рядки створила Ольга Чорна.

Земля моя пахне медами,
Історії пам’ятний час:
Босоніж її з чумаками
Сходив ще маленьким Тарас.

Черкащини світлі простори
Чайковському пісню свою
Зронили у сонячні твори.
Давали наснагу йому.

Земля моя стільки зазнала,
На протязі довгих віків!
З руїн піднімалась, долала
Навали усіх ворогів.

Мій край світанковий зоріє.
Колиска прадавня ясна,
У тиші полів рожевіє
Добірним колоссям вона.

Я землю свою із роками
За безліччю довгих доріг
Згадаю отими піснями,
Що прадід у серці беріг.

Я Тікич Гірський пригадаю
І тихе дзюрчання ріки,
Я й нині сюди прибігаю
Дитинства згадати роки.

Живи, моя земле, багато,
У мирі, у співі птахів,
Хай щастям наповниться хата
І сміхом малих дітлахів!

Вірші про Дніпро і Черкаси – це одне ціле, адже могутня річка омиває місто. Саме так думає поетеса Тетяна Шолохова, роботу якої цитуємо нижче.

На березі високому Дніпра
У давнину — неначе Божа ласка,
З'явилося зі слави і добра,
Із іменем, що ніби вийшло з казки,
Ти, місто неповторнеє моє,
До квітів та пісень духмяних ласе,
Із чаром, що в лиці твоєму є, —
Черкаси, древні й молоді Черкаси.
Шабель козацьких бойовая мить
Викрешується в літерах „Черкаси”,
І в імені твоїм палахкотить
Закличне слово віщого Тараса.
3 тобою вічно молодий Василь
Зв'язав своє життя, своє натхнення,
На цвинтарі твоїм журба-метіль
Голосить над гранітом
з його йменням.
Зазнало ти навал і лихоліть,
Та повниться життя високим змістом.
У твоїм серці вічно будуть жить
Ті, хто спасав тебе, Черкаси-місто.
Зеленооке диво над Дніпром,
Мого життя надія і прихисток, 
Тобі, своєї щирості рядком,
Освідчуюсь в любові, рідне місто.
Хай кінь козацький скаче в майбуття,
Твоїх садів нехай буяють віти,
Куточок, де спливло моє життя,
Живи і квітни в розмаїтті світу!..

У цій поезії видно, що вірші українських поетів про Черкаси розповідають і про поетів, які творили там. Зокрема – Тарас Шевченко і Василь Симоненко.

Досліджуючи історичні вірші про Черкаси, варто звернути увагу на поезію Миколи Борща, у якій він розповідає про події 14 лютого 1944 року. Юрківка – населений пункт у Черкаській області.

За Юрківкою
Кулі тівкають.
Гармати гримлять і дзвенить броня.
Прорвалися танки. Їх не спинити гвинтівкою.
Педченко звівся і в’язку гранат підняв...
Рана глибока... Повзе молода медсестра
Кров зупинити, прикрити собою...
Думка у скронях пульсує:
– Він помира?
Швидше... О, швидше б... Із поля бою...
Через кілька хвилин я пірну у сумні полині...
Мені горбик хоча б... Чи канавка... Чи залишок тину...
Покинь, Оленко, не жити мені!
Житимеш... Житимеш!.. Не покину.
Кулемет захлинувся... Вершина гори – німа...
Тиша страхом проймає душу до болю...
Поглянь, сестричко, фашистів – тьма
Скаженіє на полі бою...
І вона, наче пташка на захист гнізда,
Полетіла... Лягла... На гашетку – руки.
Кулеметний вогонь зупинив ворогів, гнузда...
Розлітайтесь, конайте, круки!
Захлинулась атака, котитись назад почала.
А солдатські вуста їй щось тихо і вдячно шепочуть...
Її тепла рука обережно торкнулась чола:
– Ти ще житимеш, хлопче!
Сад полтавський колись ще буятиме цвітом весни,
В нім красуня якась посміхнеться тобі бузково...
Землю, кров’ю политу, осяє ще колос рясний...
Раптом – вибух... Завмерло слово...
Панувало мовчання... Та подих святої землі
У дівочій душі розбудив нерозтрачені сили.
крип чужинських чобіт підніматися серцю велів.
Руки помсти просили.
Не одного фашиста вогонь її в землю ввігнав.
У скаженому лементі задихнулася й друга атака.
Гірко пахнув полин... Та окоп її враз застогнав
Під важкою потворою танка...
...За Юрківкою росяний ранок сьогодні цвіте,
Молоді деревця тут зібрались, немов піхотинці,
Щоб вклонитись берізці, що йде у степ
У зеленій хустинці...  

Вірші про місто Черкаси є у доробку Миколи Верещака.

Ми струни серця, друзі, наладнаєм
На урочистий і ліричний лад,
І щиру пісню дружно заспіваєм
Про наше рідне місто зелен-сад.

Рідні Черкаси, квітучі Черкаси,
Місто великих надій і добра,
Краю Шевченка чудова окраса,
Дивна перлина на нитці Дніпра.

Завжди ви надійно, твердо тримали
Зброю козацьку ще з давніх часів,
Землю хоробро свою захищали
Від всіх загребущих, злих ворогів.

Безліч разів ви вставали з руїни -
Сила народу незламно міцна.
Місто Черкаси, зоря України,
Живіть, розквітайте, наче весна!

Це місто ніколи нам не забути.
Козацької слави вірний оплот
Білим вітрилом на хвилях Славути
Гордо прямує до світлих висот.

Історичні місця Черкас у віршах

Черкаси пов’язані з козацтвом і Дніпром. У поезіях згадується Замкова гора – як серце старих Черкас. Колись тут стояв дерев'яний замок, а зараз височіє монумент «Батьківщина-мати». Поети часто звертаються до нього як до символу пам'яті та незламності.

Дніпро в районі Черкас настільки широкий, що його часто називають морем. Для поетів це символ волі та козацької слави.

Як ми уже згадували, з Черкасами пов’язаний Василь Симоненко, тому в його віршах фігурують такі об’єкти як Будинок Щербини, редакція газети (вул. Хрещатик, де він працював журналістом.

Читайте також:

• Романтичні місця у Черкасах: для побачень, прогулянок та зізнань у коханні
• Історичні пам'ятки Черкас, які варто побачити
• Мальовничі місця Черкащини: відомі туристичні об’єкти і таємниці «серця» України
• Зимові місця для риболовлі в Черкасах і області
• Топ-10 місць, куди піти в Черкасах

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm