«Ельф» з Черкащини про службу та евакуації: «Війна - це трагедія всієї нації»

«Перший виїзд на евакуацію - це як посвячення». Своєю історією про службу поділився захисник з Черкащини на позивний «Ельф», офіцер відділення цивільно-військового співробітництва 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. Про це повідомляє Черкаський обласний ТЦК.

«Перший виїзд на евакуацію - це як посвячення. Якщо ти зможеш евакуювати першого, прийняти це й пережити - означає, що впораєшся. Я постійно на зв’язку з родичами, пораненими, звільненими з полону. Одна розмова з родиною зниклого безвісти може тривати 20–30 хвилин… І це не найлегші хвилини», - каже «Ельф».

У його сім’ї всі військові. Батько - військовий інженер, мама віднедавна - військова бухгалтерка, а сестра ще у 2021-му пішла служити.

«На початку повномасштабної війни ми з татом долучилися до роти охорони Умані, бо тільки в нас була форма. Я тоді навчався на військовій кафедрі. У квітні, на нічному чергуванні, переглядав стрічку новин. Там якраз були кадри з Бучі, Ірпеня, Київської області – «рускій мір», який залишив після себе ворог. Одразу після чергування підійшов до командира й сказав: «Я хочу діяти». Через кілька днів мене вже внесли до списків тих, хто буде долучатися до бойових частин. У травні став військовослужбовцем 72-ї бригади.

У кінці червня ми зайшли на Донбас, під населений пункт Нью-Йорк. Там півтора місяця тривали бойові дії. Потім заходили під Вугледар. Тоді, у формі й під старлінком, сидячи в підвалі, складав фінальні іспити на магістратурі. Викладачі більше питали, як я, чи все гаразд, чи треба допомога. Ну, але там тобі мало що могло допомогти.

У 2022-му був дуже сильний штурм Павлівки, що під Вугледаром. Ми тоді багато втратили, але відійшли, перегрупувалися, закопались у Вугледарі - і за півтора року не віддали жодного метра», - розповів військовий.

Найскладніше було наприкінці 2024 року, зізнається він.

«Наприкінці 2024-го ворог знову кинув величезні сили: нас штурмували безупинно, майже три місяці. Ворог йшов колонами бронетехніки, величезною масою, але розбивався об фортецю-Вугледар. Мама не знала, де я був. Я сказав їй, що просто поїхав на полігони, навчати когось. Вона дізналася правду лише на початку 2024-го, коли я вже перестав бути піхотинцем. Обманювати рідну людину не хотілося, але інакше я тоді не міг», - зазначив «Ельф».

Він підкреслив, війна - це трагедія всієї нації.

«Навряд чи знайдеться хтось, хто за цей період не втратив близьку людину. Я теж втрачав побратимів, дуже близьких. Побратими - це як друга сім’я, а для когось - перша, бо іншої немає. Хтось втратив усе ще до війни, хтось - під час. Є ті, хто пішов воювати просто щоб дожити або щоб помститись і відновити справедливість. Різні люди, різні історії», - резюмував «Ельф».

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у Телеграм  t.me/cherkasy_info_nmnm

Черкаси.info, фото 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців