Від радянського «50-річчя» до сучасної перлини Черкас: усе, що варто знати про парк «Сосновий бір»

Запитавши у містян, де погуляти у Черкасах, можна почути два найпоширеніші варіанти: «Сосновий бір» та набережна. Перший вважають справжнім витвором садово-паркового мистецтва. Розгорнувся він на високому крутосхил Дніпра, поєднавши у собі велич столітніх дерев, мальовничі яри, рукотворні озера та сучасну інфраструктуру для відпочинку. Сьогодні черкаський міський парк «Сосновий бір» вважається одним із найкращих ландшафтних парків України.

Парк 50-річчя чи «Сосновий бір»: історія заснування

Щоб дізнатися історію створення унікального, потрібно повернутися в кінець 1950-х років, коли виникла ідея перетворити природний лісовий масив на впорядковану зону відпочинку. Талановиті архітектори та ландшафтники працювали над кожним квадратним метром проєкту. Головним завданням стало максимально зберегти рельєф природи і не нашкодити столітнім соснам.

Офіційне відкриття відбулося у 1967 році. За кілька десятиліть він змінив не одну назву.

Спершу отримали парк 50-річчя Черкаси. Пояснення назви об’єкта досить тривіальне - на честь ювілею радянської революції. Потім на картах з’явився парк «Ювілейний» Черкаси. Згодом у народі та документах закріпилася саме ця спрощена назва.

Лише у 2016 році в межах декомунізації об'єкту повернули логічну та історично обґрунтовану назву. Слід зазначити, що точна парк «Ювілейний» Черкаси адреса або сучасна парк «Сосновий бір» Черкаси адреса відповідає вулиці Дахнівській, 2 (на перетині з вулицею Казбетською та бульваром Шевченка). Завдяки зручному розташуванню знайти парк «Сосновий бір» дуже легко з будь-якого куточка міста.

Площа зеленої зони становить майже 50 гектарів. У 1979 році за унікальне ландшафтне планування черкаський парк сосновий бір отримав статус пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

У чому особливість парку та його атракціони

Головна риса локації — її багаторівневий ландшафт. Парк розташований на кількох терасах, які прямують до Дніпра. На них виросли понад сім десятків цінних та екзотичних дерев і чагарників. Родзинкою стала система водойм із водоспадами, озерами і містками, створена штучно.

Яка найвідоміша локація? Тут відповідь буде очевидною – Міст кохання чи Ажурний міст, як його ще називають.

Для тих, хто хоче активно розважатися, має парк «Сосновий бір» атракціони:

• Каруселі не лише для дітей, але й для дорослих.
• Автодром і батутні комплекси;
• Мотузковий парк для любителів екстриму;
• Надувні гірки та ігрові майданчики.

За задумом, коли люди планують сімейний вихідний, вони мають обирати «Сосновий бір парк» Черкаси, адже тут є розваги для будь-якого віку.

Історія Колеса огляду: від старого до сучасного

Колесо огляду («Чортове колесо») завжди було центральною окрасою, яку мав «Сосновий бір парк». Не всі знають, що сучасний атракціон мав попередника.

Старе колесо встановили ще за радянських часів. Воно мало 24 метрів висоти. Із класичних відкритих кабінок можна було роздивлятися пейзажі Кременчуцького водосховища. З часом конструкція зносилася і її демонтували з міркувань безпеки.

У 2018–2019 роках у місті Черкаси парк «Сосновий бір» отримав повністю новий атракціон. Його висота сягає понад 30 метрів, що робить його одним із найвищих у регіоні. Оскільки парк розташований на високому пагорбі над Дніпром, фактична точка огляду опиняється на висоті понад 80 метрів над рівнем річки.

Міські легенди та містика

Як і будь-який старовинний об’єкт, парк «Сосновий бір» Черкаси має власні міські легенди. Перша з них стосується Мосту кохання, який то закривають, то відкривають. Через висоту переправи, в народі її досі йменують «мостом самогубців». Існує міська легенда, що у туманні вечори в яру під мостом можна побачити тінь юнака, який першим стрибнув з нього через нерозділене кохання у 1970-х роках.

Не обійшлося, звичайно, і без таємничих підземель. Переказують, що під парковими пагорбами пролягають старовинні козацькі підземні ходи, які вели до Дніпра. Хоча більшість підземних гротів у парку є штучними витворами радянських будівельників, містяни досі вірять у сховані скарби.

Біля нижніх озер гуляють чутки про жіночий силует у білій сукні, який з'являється над водою пізно вночі.

Сьогодні парк «Сосновий бір» залишається візитною карткою міста, поєднуючи багату історію, красиву природу та сучасні розваги.

Оновлення парку «Сосновий бір»

Влітку цього року міський голова Анатолій Бондаренко заявив про оновлення території для дозвілля. Там оновили алеї, впорядкували клумби та зони відпочинку. Першочергово, у парку зробили маршрути, якими щодня користується найбільше відвідувачів. Більшість асфальтових і щебеневих доріжок були облаштовані понад 30 років тому, тому через зношеність потребували повної заміни.

Відновили каскад озер і фонтанів.

Раніше ми розповідали про парки Черкас: красиві зелені зони міста з видом на «море».

Візитна картка Черкас – неймовірна Долина троянд на березі Дніпра.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Черкащина відома своїм козацьким минулим, саме тому легенди Черкас вирізняються з-поміж переказів інших регіонів. Вони поєднують у собі волю, містицизм та історії кохання.

Тарасова криниця на схилах Дніпра

Легенда про Черкаси стосується життя Тараса Шевченка. Історичні дані свідчать, що Кобзар був у місті на Дніпрі неодноразово. І кожен з візитів отримав свої цікаві факти.

Бабуся Олена Якимівна Слюсариха мала помешкання неподалік Дніпра. Під час приготування до Різдва вона втомилася і заснула на лаві. В цю мить їй нібито приснився Тарас Шевченко, який промовив: «Я приніс тобі відро води».

Сім’я обговорила те, що приснилося жінці і вирішила, що Шевченко вказав на те місце, де повинна бути вода. Андрій та Василь – сини Олени, відразу взялися копати колодязь на тому місці де стояло відро з водою. Через три дні побачили кришталеву чисту воду. Андрій назва цей колодязь –Тарасовим.

Люди з інших населених пунктів повірили у цілющість джерела і почали приїздити до нього, аби вилікувати хвороби.

Тим часом баба Олена на її судки турбувалися, що колодязь не освячений. Почали збирати гроші і продукти, щоб обов’язково при освяченні було приготовлено «мирський обід» і панахида за Тараса Шевченка. Все місто про це знало. Колодязь урочисто освятили на другий день після Стретіння.

Наразі достеменно не відомо, чи дійсно вода з криниці була цілющою, але люди вірили у цілющість Тарасової криниці.

Хата Слюсарів, як і кобзареве джерело, опинилися під водою Кременчуцького водосховища.

Легенда про Богдана Хмельницького

Легенди про Черкащину розповідають про видатних постатей, пов’язаних з регіоном. Кажуть, що ніхто ніколи не бачив батьків Богдана Хмельницького. У Суботові, на Черкащині, жили дід і баба, які не мали дітей. Через це подружжя завжди журилося. Біля оселі ріс густий хміль.

Одного ранку, вийшовши з хати, дід почув дитячий голос. Почав розгортати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він побачив справжнього хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові в неї сяяло сонце. Перехрестившись, чоловік взяв дитину і заніс до свої оселі. Кажуть, сонце теж пішло за немовлям.

Подружжя назвало дитину Богданом Хмельницьким. Вважали, що сам бог послав їм маля, а Хмельницький тому, що знайшли хлопчика в хмелю.

Легенда про Смілу

Легенди Черкащини розповідають про міста регіону. Одна з них стосується того, як виникла назва міста Сміла. Вона – про кохання, боротьбу українського народу і відвагу.

У сиву давнину, коли українські землі страждали від набігів кочівників, територія сучасної Сміли була лісами і болотами. Місцеві жителі мужньо оборонялися, але ворог був переважав чисельністю.

Під час чергового нападу, коли чоловіки-воїни були виснажені, а татари майже прорвали оборону, з'явилася невідома дівчина. Вона вирізнялася надзвичайною вродливою, мала довгу косу, а в руках тримала зброю.

Дівчина, не вагаючись, стала на чолі загону і людей у відчайдушну битву, якої ворог не очікував. Завдяки її стратегії та безстрашності, загарбників вдалося відкинути далеко від поселення.

Проте ціна перемоги була високою. У розпал бою ворожа стріла влучила дівчині в серце. Вона впала на полі битви, так і не назвавши свого імені. Місцеві назвали її Смілою – від слова «смілива». Так і виник топонім міста.

Дівочі гори на Черкащині

Дівочі гори поблизу Корсунь-Шевченківського — є не просто мальовничим місцем над Россю. Легенди Черкаського краю називають їх справжнім «місцем сили», оповитим туманом давніх переказів.

У часи татарських набігів, коли ворожі орди палили села та забирали молодь у полон, загін кочівників натрапив на місцеве поселення. Чоловіки на той час були в походах, і захищати рідну землю залишилися лише жінки та дівчата.

Щоб не потрапити в ганебний полон і не стати невільницями на чужині, дівчата зібралися на найвищій скелі над річкою Рось. Вони вирішили: краще смерть у рідній воді, ніж життя в кайданах.

За переказами, вони взялися за руки, заспівали прощальну пісню і разом кинулися зі стрімчака у вир річки. З того часу ці скелясті пагорби називають Дівочими горами. Кажуть, що й досі в тихі ночі, коли місяць відбивається у Росі, біля підніжжя гір можна почути тихий дівочий спів або плач.

Легенда про сад Софії в Умані

Красива легенда про Черкащину пов’язана із романтичною локацією – уманським дендропарком «Софіївка». Наприкінці XVIII століття польський магнат Станіслав Щенсний Потоцький надзвичайно полюбив у красуню-гречанку Софію де Вітт. Вона вразила його неймовірною вродою і гостротою розумі. Сучасники називають її «прекрасною фанаріоткою».

Якось, під час мандрівки Європою, Софія написала графу листа, в якому поділилася своїми враженнями від парку «Аркадія» в Польщі: «Шкода, що в моїй Умані немає такого саду...»

Потоцький сприйняв фразу як виклик. Він вирішив створити для своєї коханої не просто сад, а справжній рай на землі, який би затьмарив усі парки світу.

Оскільки Софія була гречанкою, парк було вирішено побудувати як ілюстрацію до гомерівських епосів «Іліада» та «Одіссея». Керував будівництвом талановитий польський інженер Людвіг Метцель.

Є в парку місце, де величезна кам’яна брила зависла над входом у печеру, тримаючись на трьох точках опори. Кажуть, що коли парк був готовий, Софія боялася заходити всередину, бо гадала, що камінь впаде. Потоцький, щоб довести свою відданість і надійність інженерів, наказав собі поставити крісло під цією брилою і просидів там кілька годин, поки кохана гуляла поруч.

Сьогодні існує повір'я: якщо закохана пара пройде через парк рука об руку, їхнє кохання буде міцним, як гранітні скелі «Софіївки».

Легенди про Черкаси

Ці історії знає майже кожен містянин, і вони додають Черкасам особливого колориту.

• Золота заклепка на дамбі – це, напевно, найбільш відома легенда Черкас. Кажуть, що при будівництві черкаської дамби через Дніпро в конструкцію урочисто вбили одну заклепку, яку виготовили зі справжнього золота. Сьогодні ніби то ніхто не знає, де саме вона, однак туристи час від час намагаються розшукати її.
• На високій трубі колишньої котельні в Черкасах багато років виднівся загадковий напис «LUDA». У місті ходила легенда про палке кохання місцевого хлопця до дівчини на ім'я Люда. Кажуть, він виліз на небезпечну висоту, щоб на весь світ прокричати про свої почуття. Цей напис став неофіційним символом черкаської романтики.
• Старожили вірять, що під історичним центром міста тягнеться розгалужена мережа підземних ходів, де козаки ховали скарби або переховувалися від ворогів. Кожен новий провал ґрунту в місті часто супроводжується жартами: «О, це точно вхід у підземне місто!».
• Легенди про місто Черкаси пов’язані безпосередньо із походженням назви самого міста. Найпопулярніша історична версія говорить про тюркське «чири киши», що перекладається як «люди армії» або «військо». Це відображає статус Черкас як прикордонного міста-фортеці, де жили відважні захисники.

Читайте також: «Білий лотос» у Черкасах: таємниці найбільшого буддистського храму Східної Європи.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm