+31
17 серп. 2026 11:28
У Тальному 17 серпня провели в останній земний шлях Василя Демчука. Життя 30-річного військовослужбовця обірвалося на Курщині. Під час прощання поруч з труною захисника стояло гільце – так називають весільне дерево, яке несуть на похороні під час поховального обряду неодруженої молодої людини. Його несуть під час процесії з дому на цвинтар, коли тіло та домовину супроводжують до місця спочинку.
«Василь був ще зовсім молодим. Не встиг створити сім’ю, не встиг здійснити свої мрії, прожити своє життя, яке тільки починалося.
І сьогодні біля його домовини особливо боляче бачити весільне кільце та коровай. Те, що мало стати символом щасливого дня, сьогодні лежить поруч із ним як символ життя, якого він так і не встиг прожити», - зазначали у мерії.
Василь Демчук народився у селищі Єрки. Дитинство його минало у багатодітній родині.
У житті не боявся жодної роботи. Працював різноробочим, працював у різних сферах, шукав свій шлях, набував професійного і життєвого досвіду.
У 2014 році приїхав до сестри Тетяни в село Романівка Тальнівської громади. Тут і залишився жити разом із сестрою та мамою.
10 листопада 2024 року чоловіка призвали на військову службу за мобілізацією Четвертим відділом Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області. Він став стрільцем-снайпером 3-го аеромобільного відділення, 2-го аеромобільного взводу, 2-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону.
Позивний Каспер став його військовим ім’ям, під яким його знали побратими.
Василь мріяв про перемогу. Мріяв про мир.
1 березня 2025 року під час виконання бойового завдання Василь загинув внаслідок удару FPV- дрона противника. Це сталося на території Курської області, у Суджанському районі, неподалік населеного пункту Мала Локня.
Василь довгий час залишався зниклим безвісти. Лише 10 серпня 2026 року родина отримала сповіщення про загибель.
Нагадаємо, вшанували пам’ять спецпризначенців «Чорної ласки» на Черкащині.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm
30 лип. 2026 13:27
У Тальному 30 липня прощалися з військовослужбовцем Тарасом Рудим. Оборонець народився 5 січня 1997 року в селі Поташ. Загинув на території Курської області РФ.
Про це повідомили в Тальнівській міській раді.
Після закінчення Потаської загальноосвітньої школи Тарас вступив до Уманського агротехнічного коледжу, де здобув професію механіка. Згодом продовжив навчання у Вінницькому університеті за цією ж спеціальністю.
Він захоплювався гирьовим спортом, неодноразово представляв Тальнівщину на змаганнях, виборюючи призові місця .
«Під час навчання Тарас зустрів Павліну, з якою пов'язав важливий етап свого життя. Молоде подружжя повернулося до рідного села, де Тарас працював у Потаському лісництві. У сім'ї народилися дві донечки — Дарія та Софійка. Для них він був люблячим і турботливим батьком, який завжди прагнув дати своїм дітям найкраще. Згодом життєві дороги подружжя розійшлися, але батьківська любов до доньок залишалася незмінною.
Доля подарувала Тарасові нову зустріч — із Вікторією. У червні 2024 року вони стали чоловіком і дружиною, будували спільні плани, чекали на народження сина, мріяли про мирне й щасливе майбутнє. Та війна внесла свої жорстокі корективи», - розповідають в громаді.
18 липня 2024 року Тараса мобілізували до лав Збройних сил України.
Через 2 місяці, у вересні 2024 року, в нього народився син Максим. У цей час Тарас уже виконував бойові завдання на передовій.
«Він не міг узяти на руки новонародженого сина, не міг щодня бути поруч із найдорожчими людьми, бо свідомо обрав шлях воїна — щоб його діти та всі українські діти мали право жити у вільній державі», - додають в громаді.
Тарас проходив службу розвідником-радіотелефоністом 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281. За сумлінне виконання військового обов'язку був нагороджений відомчими відзнаками.
18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області Тарас зник безвісти.
18 липня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — солдат Тарас Рудий загинув, до останнього подиху залишившись вірним військовій присязі та Україні.
Його мама, Руслана Сергіївна, — військовослужбовиця, учасниця бойових дій. Батько, Ігор Васильович, — учасник АТО, захисник України, який під час повномасштабної війни зазнав тяжкого поранення.
Нагадаємо, на війні загинув 33-річний розвідник з Канева: до мобілізації був програмістом.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm
