На Черкащині відкрили музейну кімнату поета «Розстріляного відродження» Михайла Драй-Хмари

У Малих Канівцях до 137-ї річниці від дня народження поета Михайла Драй-Хмари відкрили музейну кімнату, присвячену видатному українському, перекладачу, літературознавцю, представнику Розстріляного відродження.

Про це розповіли на сторінці Чорнобаївської громади.

Михайло Драй-Хмара — наш земляк, людина великого таланту й непростої долі. Він присвятив своє життя українському слову, науці та літературі. Радянські репресії обірвали його життя, але не змогли викреслити ім’я митця з історії української культури.

«Тепер у Малих Канівцях є особливий простір, де можна більше дізнатися про життєвий і творчий шлях поета, його родину та епоху, у якій йому судилося жити. Це можливість для жителів села, молоді й гостей громади відкрити для себе спадщину видатного українця, яким ми маємо право пишатися», - йдеться у повідомленні.

Михайло Драй-Хмара і Черкащина

Майбутній поет народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці (тепер Золотоніський район Черкаської області) у козацькій родині. Закінчив початкову школу в Золотоноші, після чого навчався у Черкаській гімназії.

Мальовнича природа та історична спадщина Золотоніщини та всієї Черкащини сформували його любов до української мови, фольклору та літератури

Михайло Драй-Хмара увійшов в історію як один із найвидатніших представників «Розстріляного відродження». Він належить до знаменитого «грона п’ятірного» київських неокласиків разом із Миколою Зеровим, Максимом Рильським, Павлом Филиповичем та Освальдом Бургардтом. Поет прославився своєю глибокою, витонченою лірикою (зокрема єдиною прижиттєвою збіркою «Проростень», 1926 р.) та програмним сонетом «Лебеді».

Окрім поетичного дару, Драй-Хмара був надзвичайним поліглотом і науковцем. Він вільно володів 19 мовами (серед яких давньогрецька, латина, санскрит, а також низка сучасних європейських мов), здійснював блискучі переклади світової класики українською мовою та написав важливу монографію про життя і творчість Лесі Українки.

Доля митця склалася трагічно через сталінські репресії. На початку 1930-х років його двічі заарештовували за звинуваченнями у «контрреволюційній діяльності». У 1935 році після сфабрикованого судового процесу поета засудили до 5 років таборів і відправили на виснажливі каторжні роботи на Колиму.

Михайло Драй-Хмара загинув 19 січня 1939 року в концтаборі ГУЛАГу. За офіційною радянською версією, причиною смерті стала «зупинка серцевої діяльності» від нелюдських умов праці та виснаження. Проте за спогадами інших табірних в'язнів існує також переказ про його останній героїчний вчинок: поет добровільно став на місце молодого хлопця під час чергового розстрілу кожного п'ятого в шерензі, віддавши власне життя ради порятунку іншої людини.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Поет Василь Симоненко народився на Полтавщині, проте став рідною душею для Черкас і невід’ємною частиною його культурного коду. Саме в місті на Дніпрі відбулося його професійне становлення, тут він знайшов свій останній спочинок. Про все це розповість Музей Василя Симоненка Черкаси, що представлений у приміщенні краєзнавчого музею.

Симоненко і Черкаси

У Черкасах Василь Симоненко зустрів своє кохання, став батьком сина Олеся. Тут народилися його найвідоміші рядки. Кар’єрні моменти пам’ятає музейна кімната робочий кабінет Василя Симоненка, яку створили в приміщенні редакції газети «Черкаський край». Поет працював у Черкасах з липня 1957-го по березень 1960-го. Почалося все у 1957 році, коли юний хлопець завершив Київський університет та прибув у місто на Дніпрі, аби бути кореспондентом «Черкаської правди».

Поет любив блукати берегами Дніпра, вдивлятися у черкаські обрії. Вони надихали його на роздуми про долю України. Водночас, саме це місто зіштовхнуло його з жорстокістю радянської системи. Фатальна подія на залізничній станції «Сміла» (м. Імені Тараса Шевченка), де поета жорстоко побили міліціонери, стала початком кінця його земного шляху. Життя молодого журналіста обірвалося у місцевій лікарні. Василю Симоненку було лише 28 років.

Хата-музей Василя Симоненка працює у Біївцях, на Полтавщині, звідки митець родом. Музей Василя Симоненка у Черкасах розповідає про долю «шістдесятника».

Робочий кабінет Василя Симоненка

Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка відкрили 8 січня 1998 року — до дня народження поета. Ініціаторами створення виступили колеги-журналісти, місцеві краєзнавці та громадськість міста. Величезну роль у наповненні фондів відіграла мати поета, Ганна Федорівна Щербань. Щоб зберегти пам’ять про сина, жінка передала його особисті речі. Потрапивши в середину кабінету, можна відчути надзвичайно автентичну, навіть інтимну, атмосферу 60-х років XX століття.

Зберегли оригінальний робочий стіл, за яким працював Василь Андрійович. Стоїть його друкарська машинка, настільна лампа, телефон та вішалка з плащем і капелюхом.

Серед експонатів — ручки, блокноти з начерками, журналістські посвідчення, листи та фотографії з сімейного архіву.

У музеї зберігаються прижиттєві видання творів поета, зокрема його перша збірка «Тиша і грім», а також рідкісні самвидавівські копії віршів, які були заборонені цензурою.

Стіни кабінету прикрашають портрети Симоненка роботи відомих українських художників. Зокрема, експонується відомий портрет-образ «Змієборця», створений Алою Горською.

Музей знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 251 (будинок редакції газети «Черкаський край»).

Графік роботи:

Понеділок – П’ятниця: з 09:00 до 17:00.

Субота – Неділя: вихідні (за попередньою домовленістю можливі екскурсії для груп).

Оскільки музей розташований у приміщенні діючої установи, рекомендується заздалегідь замовити екскурсію через Обласний краєзнавчий музей.

Цікаві факти про життя Василя Симоненка у Черкасах

Приїхавши до Черкас, Симоненко не мав власної оселі, то протягом деякого часу жив просто редакції газети — спав на зсунутих столах у кабінеті.

• Журналіст свою першу скромну квартиру на вулиці Смілянській, 15. Сьогодні там встановлено меморіальну дошку. Кажуть, поет був дуже невибагливим у побуті: аби були книги і можливість писати.
• У 50-60-х роках головна вулиця Черкас була місцем вечірніх прогулянок молоді, яку жартома називали «Бродвеєм». Симоненко, хоча у був серйозним, проте обожнював такі прогулянки. Справжня душа компанії з гострим язиком і неймовірним почуттям гумору.
• Саме у Черкаси поєднали його із майбутньою дружиною Людмилою. Вона працювала кур’єром, а поет, зізнавався, що закохався з першого погляду. Він називав її «Люся-малюся». Саме цій жінці присвятив відомі рядки: «Я тебе чекав 20 років, а зустрів — і стою, німію...». Цікаво, що він підкорив її серце не лише віршами, а й тим, що приносив їй у друкарню... оберемки польових квітів, які збирав на околицях Черкас.
• Хоча побиття міліціонерами сталося на залізничній станції в Смілі, однак саме в Черкасах згасла його душа. Після побиття у поета відмовили нирки, свої останні дні Симоненко провів у лікарні.
• Василь був пристрасним рибалкою. Для нього риболовля на Дніпрі в Черкасах була формою медитації.
• У 2010 році в Черкасах біля палацу одружень було відкрито пам’ятник поету. Скульптор Владислав Димйон зобразив Симоненка в динаміці: він ніби виходить з арки, а його плащ розвівається на вітрі, перетворюючись на крила.
• Коли Симоненко помер у грудні 1963 року, радянська влада в Черкасах дуже боялася, що похорон перетвориться на антирадянський мітинг. За похоронною процесією пильно стежили агенти КДБ. Попри це, тисячі черкащан прийшли провести його в останню путь на міське кладовище. Його могила в Черкасах на довгі роки стала місцем таємних зустрічей дисидентів.

А ще – існує легенда про те, що привид Василя Симоненка час від часу відвідує його кабінет у Черкасах.

Читайте також: Найкращі музеї Черкас: перелік музеїв, адреси та унікальні експонати.

Відомі поети Черкащини та їх твори.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm