20 листоп. 2026 13:33

Черкаси стали одним із перших повітових міст на всю імперію, де відкрився справжній кінотеатр. Та й від великих губернських відстали ненадовго: першим з таких в Україні у 1896 році стала Одеса, далі були Харків, Київ та Катеринослав. Наявність ілюзіону в Черкасах задовго до революції підтверджує офіційний документ Київського губернського правління від 5 серпня 1908 року, адресований черкаській міській управі. Він свідчить: «За протоколом будівельного відділення від 3 липня за №181 дозволено пристосувати приміщення по Суворівській вулиці для демонстрування рухливих картин за допомогою сінематографа». Відомо, що будинок той належав торговцеві Бєлахову і знаходився він на місці зведеної у 1957 році житлової п’ятиповерхівки по інший бік вулиці від входу до обласної бібліотеки ім. Шевченка.
Історію кінотеатрів Черкас розповів краєзнавець Борис Юхно.
У 1910 році свій кінотеатор «Експрес» відкрила міщанка Ярова. Він розташовувався майже на тому самому місці, де нині «Салют» біля Дитячого парку. У довіднику «Черкаси» за 1911 рік можна прочитати: «Постійних ілюзіонів у місті два - «Експрес» і «Кінематограф». Переміна картин двічі на тиждень. Відвідуються публікою дуже завзято». В 1914 році відкрився черговий кінотеатр «Ампір». Він проіснував дуже довго і старшим черкащанам пам’ятний як перша «Україна» на Свердлова (Б.Вишневецького). Наступним став «Міраж» на Хрещатику, поруч із будинком Цибульських, теперішнім Музеєм «Кобзаря».
Після революції старі кінотеатри були націоналізовані, а новий – «Гуллівер» – 1938 році відкрився по вулиці, що нині веде на Пагорб Слави. Він був одним із перших дитячих в усій країні.
В роки окупації німецькі, американські і навіть зрідка комедійні радянські стрічки «крутили» в колишньому «Держкіно» (пізніша назва «Ампіру») та у клубі рафінадного заводу. Ціни були доступні, вхід ні для кого не обмежувався, тож сеанси відвідували як німецькі солдати, так і городяни.
Після війни «Держкіно» перейменували в «Україну», а ще відкрили невеличкий «Комсомолець», приміщення якого згодом передали спорттовариству. У 1952 році на місці театру Ярової було відкрито кінотеатр «Родіна», він же пізніше – перший «Салют» до повної його перебудови ближче до середини 1980-х.

13 жовтня 1959 року Черкаси збагатіли першим широкоформатним кінотеатром на 560 місць «Дніпро» у центрі міста, а згодом кіно пішло на околиці. 25 травня 1963-го відкрився «Мир» на Енгельса (Чорновола) на 500 місць, а 1 жовтня 1970-го – «Зірка» на 300 місць на Жовтневій (Благовісній). І майже відразу запланували «окультурити» район вокзалу, але «Романтик» із 400-місною залою, який спочатку планували назвати «Космосом», прийняв перших глядачів лише 4 грудня 1975 року.

Наступним став кінозал у ПК «Дружба народів», що першим сеансом дебютував 28 лютого 1981-го. Згадуючи історію наших кінотеатрів, його чомусь несправедливо забувають. Можливо, з тієї причини, що він вважався не самостійним закладом, а в складі іншого. Утім, це таки був повноцінний кінотеатр. З тією лише відмінністю, що не працював по понеділках і вівторках та не мав ранішніх сеансів. Але «Черкаська правда» справно анонсувала стрічки у «Дружбі» так само, як і в інших кінотеатрах.

Далі мав відкритися «Кобзар» у Південно-Західному районі, споруджувати який почали 1984-го, та згодом проект переробили під Палац молоді. «Морський» на Митниці далі проекту взагалі не пішов.
Вершиною «кінонізації» міста стало відкриття у травні 1986 року нової «України» із двома залами, одним із них аж на 800 місць. Він став останнім бастіоном десятої музи тих часів, коли її мистецтво було «найважливішим із мистецтв». Власне, наприкінці радянської доби міська «імперія кіно» охоплювала не лише сім кінотеатрів «за визначенням», а й два літніх та ще 24 кіноустановки при клубах підприємств. Деякі з них, як то при тютюновій фабриці чи цукрозаводі, функціонували як звичайні кінотеатри з тією хіба специфікою, що й при «Дружбі народів».







Нагадаємо, показали архівні фото, як в 1990 році Черкаси святкували День міста.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm
16 черв. 2026 16:04

Кафе «Черкаси» відкрили у Києві у 1982 році до 1500 річчя столиці. Працювало воно на вулиці Великій Васильківській, 89 (колишній Червоноармійській). В меню були традиційні страви Черкащини і навіть млинці з Умані. На згадку від цього місця на стіні дому ще довго залишався щит з постаттю срібного усміхненого вершника на коні — тодішній герб Черкас. В піднятих руках стигле колосся. Під вершником — три хвилі. Кінь — елемент історичного герба, символ степових просторів і козацтва. Вершник-юнак виражає собою образ Черкас, наймолодшого обласного центру України.
За ідейним натхненням автори панно звернулися до роботи М. Теліженко, А. Петренко та О. Костогриз, творців оригінально герба Черкас.
Видання Life.Informator розповіло, що у 1982 році кожна область України дарувала столиці заклади громадського харчування, оздоблені місцевими художниками в стилі того чи іншого регіону. Серед них збудували кафе «Одеса», «Черкаси», «Донецьк», «Крим», «Вінничанка», «Верховина» тощо. Заклади стали окрасою міста, додавали національного колориту. Сьогодні від творчих доробків митців майже нічого не збереглося, адже ці приміщення продали переважно власникам автосалонів, магазинів, офісів.
Лише на стіні будинку номер 89, що на вулиці Велика Васильківська, зберігалася скульптура сталевого вершника й надпис «Черкаси».

«Щит перетятий лазуровим та червоним. У щиті — срібний вершник на срібному коні, що тримає в піднятих руках золотий сніп колосся. Під вершником — три золотих хвилі. У голові золотого картуша — чорна назва міста українською мовою, у його базі — серп та молот. Кінь — елемент історичного герба, символ степових просторів і козацтва. Вершник-юнак виражає собою образ Черкас, наймолодшого обласного центру України. Автори герба — М. Теліженко, А.Петренко та О.Костогриз», – зазначає видання.
Заступниця генерального директора з науково-освітньої роботи Музею історії Києва Людмила Мороз розповіла про появу черкаського вершника у столиці.
«До святкування свого 1500-ліття Київ готувався дуже активно. Реконструювали пам’ятки історії та архітектури, зводили нові пам’ятники тощо, в тому числі відкривалися і заклади громадського харчування. Вся Україна брала участь у підготовчих роботах. Зокрема, кожна область УРСР повинна була оформити кафе або ресторан в стилі свого регіону, а за це кафе отримувало нову назву, найчастіше — того обласного центру, який здійснював облаштування свого закладу (Постанова Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1979 року № 597). За цією постановою мало відкритися кафе за адресою «вулиця Червоноармійська (зараз Велика Васильківська — прим. ред.), 85/87». Роботи здійснював Черкаський облвиконком. Відповідно і кафе отримало назву «Черкаси», – пояснила музейниця.
В меню готували такі страви з Черкащини: рулет рибний по-ватутінськи, салат «Ласунка», салат «Турист». Гарячі смаколики: «Новинка черкаська» (рибна страва), млинці по-уманськи, завиванці по-черкаськи.
«В кафе приємно посидіти в колі друзів, посмакувати коктейлями в барі, випити чашечку кави, послухати улюблені мелодії. Ласкаво просимо до кафе «Черкаси», - так писали у меню закладу.







Читайте також: Цікаві заклади Черкас: найкращі заклади в центрі та на березі Дніпра.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm