106-річний уродженець Черкащини став найстарішим мешканцем Ірландії

Петро Моторний народився 106 років тому в селі Капустине Черкаської області. Разом із іншими переселенцями став одним із перших жителів Вільного Запоріжжя на Миколаївщині. Зміг вижити під час Голодомору 1932-33 років, в ті роки втратив свого рідного брата. У 2022 році, коли російська армія атакувала приміщення Миколаївської ОВА, було зруйновано і будинок Петра Моторного. Проте у 2024 році, у 104 роки, він вперше отримав закордонний паспорт та перебрався до Ірландії. Сьогодні уродженець Черкащини носить звання найстарішого мешканця країни. Нині він живе разом із сімʼєю сина, двома онуками та пʼятьма правнуками.

Його історію розповіло «Суспільне».

У 103 роки чоловік ще самостійно вів побут, наразі не приймає жодних ліків

«Мати захворіла на тиф після мого народження. І поки вона одужувала, мені тітка хліб жувала і так мене вигодували. У нас там мало було землі, тому у 1924-му переїхали з батьками у Херсонську губернію, село Вільне Запоріжжя. Там давали понад гектар землі. Нас було четверо дітей: дві дівчини — Паша і Оля, і двоє хлопців — я і Льоня. Ми їхали 300 кілометрів з двома коровами. Була й інша худоба.

Батько поїхав першим, вони зі своїм братом побудували там хатку, а потім вже приїхав батько за нами. Їхали на возі зі своїми речами. Мати весь час була заплакана, зажурена. Ми ночували де прийдеться, в степу. Там була хата, а навколо поле, і трава така висока», - говорить пан Петро.

Ходити до школи довелося за п’ять кілометрів.

У 1932 році в сім’ї було шестеро дітей. Щоб вижити, ходили по полях, збирали зерно, де лишилось на землі, на жорнах вдома перетирали. Тоді ж молодший брат Грицько помер від голоду.

Закінчив сім класів і поїхав вчитися в Одесу. Мати й батько працювали в колгоспі.

«Якось сидів за партою, а викладач питає: Моторний, ви знаєте «Енеїду»? Я сказав: «Знаю!» і почав розповідати. А він каже: добре, тепер подивимося, як ви фізику знаєте. А фізику я знав добре. Я склав іспит, забрав документи і поїхав додому, бо не було за що жити. Це був десь 1936 рік», - пригадує чоловік.

Після цього Петро Моторний повернувся до Миколаєва, де вступив до фабрично-заводського училища, щоб здобути фах на суднозбірника.

«Закінчив я на пʼятий розряд, тому ніхто не хотів брати в бригаду, бо це як для початківця була дуже висока кваліфікація: там були бригадири з шостим, і мене не брали. Тому довелося піти і попросити, щоб знизили мені кваліфікацію, дали четвертий розряд, бо треба ж було працювати. Швидко став старшим, став бригадиром», - говорить уродженець Черкащини. 

Під час німецько-радянської війни обшивав бронею паротяги.

«Потім німці нас вигнали до Нового Бугу, всіх зібрали і ми туди пішли, там був цегляний завод. Ми тоді вже знали, що вони людей в церквах палили, то коли нам сказали брати з собою більше соломи, подумали, що німці будуть нас палити. Але ні, нас посадили у вантажні вагони, везли до Одеси спочатку. Зі мною було ще два брати, але нас підганяли дуже і ми опинилися у різних вагонах.

Десь біля Тирасполя нам вдалося розкрутити дріт, яким був закритий вагон, і на ходу ми вистрибнули вночі. Нас було 13 людей. Там росла кукурудза, і ми в ній сиділи до ранку. Там були люди різного віку, мені тоді було 22 роки», - продовжує чоловік.

Після звільнення Миколаєва в 1944 році Петро повернувся на завод, одружився. Разом з дружиною був змушений переїхати до Сєвєродвінська Архангельської області, однак згодом – знову опинився на Батьківщині.

На суднобудівному заводі працював до 74 років.

Коли почалася повномасштабна війна, Моторному 103 роки. У Миколаєві мешкав сам, бо син та невістка померли. Решта родини – в Ірландії.

Будинок Петра був за 30 метрів від Миколаївської ОВА, тому після прильоту авіабомби він став непридатним для життя. Так черкасець опинився в Ірландії.

Коли внук сказав, що я найстарший тут (в Ірландії - ред.), думав, що він жартує. Серйозно не сприйняв. Я ніколи не думав про те, скільки я проживу, ніколи не думав, скільки мені лишилося. Зараз вже так ходити не можу, але стараюся робити зарядку зранку і бути оптимістом.

За словами невістки пана Петра, Тетяни, про те, що він найстарший чоловік Ірландії, родина дізналася під час оформлення документів на тимчасовий притулок: «Нам надійшов лист про те, чи він не заперечує, щоб його особисті дані поширили, бо він є найстаршим чоловіком в Ірландії».

Пан Петро каже, що сумує за Україною і думає, що більше її не побачить.

Нагадаємо, 101 рік виповнився Борису Добровольському зі Сміли.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

У Монастирищі Черкаської області привітали зі сторічним ювілеєм Петра Назарова. Чоловік народився 10 серпня 1926 року на Житомирщині. Його дитинство припало на найважчі часи української історії — він пережив Голодомор 1932–1933 років і ще зовсім маленьким втратив батьків. Окремою сторінкою долі ювіляра стала участь у Другій світовій війні, події якої назавжди залишили слід у його пам'яті.

Про це повідомили на сторінці КЗ «Центр надання соціальних послуг» Монастирищенської міської ради у фейсбуці. 

«Коли хлопчику виповнилося дев’ять, тітка Оля привезла його разом із двома сестрами до Цибулева. Саме це село стало для нього рідною домівкою — місцем, де він виріс, знайшов свою долю, створив сім’ю та провів більшу частину життя», - йдеться у повідомленні.

Після навчання у Цибулівській школі розпочав свій трудовий шлях у місцевому колгоспі: працював їздовим, відповідально доставляючи продукти до дитячого садка. Згодом трудився вантажником на цукровому заводі.

«Найважливішим свідченням його працьовитості стала власна оселя. Збудований своїми руками дім перетворився для родини на справжню фортецю затишку, тепла та любові. У цих стінах минали роки, виростали діти, збиралася за великим столом сім'я та народжувалися спогади, які нині є безцінним скарбом для нащадків.

За багаторічну сумлінність, відданість справі та чесну працю Петро Михайлович відзначений багатьма медалями й почесними грамотами. Ці нагороди — свідчення глибокої поваги від громади та колег», - додають в публікації.

Разом із дружиною вони виховали чотирьох дітей — двох синів та двох доньок. Двоє його правнуків нині зі зброєю в руках у лавах Збройних сил України захищають державу.

Нагадаємо, у Тальнівській громаді привітали з 90-річчям знаного хлібороба Миколу Ратушного.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm