В Умані передали нагороди родинам загиблих воїнів

В Умані державними нагородами посмертно відзначили захисників - Дмитра Агеєва, Костянтина Цапка та Олександра Дудника. Нагороди передали рідним полеглих захисників.

Про це повідомили в Уманській міській раді.

Дмитро Агеєв був зовсім молодим, але свідомо обрав шлях воїна. Він прагнув бути там, де був найбільше потрібен Україні. Загинув на Запоріжжі. За мужність і відданість Україні воїна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Костянтин Цапко - уманчанин, який у складний для держави час став до лав Збройних сил України. Виконував бойові завдання як командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Його життя обірвалося на Дніпропетровщині.

Костянтина Цапка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Олександр Дудник мав за плечима життєвий і бойовий досвід. Ще у 2017 році став на захист України, а з перших днів повномасштабного вторгнення знову без вагань повернувся до війська. Загинув на Харківщині.

Олександра Дудника посмертно відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» та нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Честь та пам’ять».

Нагадаємо, захисника з Жашківської громади Миколу Фартушного посмертно нагородили орденом.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

У Монастирищі 7 жовтня попрощалися із Олександром Данькевичем. Герой повернувся «на щиті» додому після довгих місяців невідомості. Загинув у грудні 2025-го на Донеччині.

Про це розповіли на сторінці Монастирищенської міської ради.

Олександр народився 28 липня 1984 року в Монастирищі. Зростав у рідному місті, навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 (нині – ліцеї «Ерудит»). Після школи здобув професію електрогазозварника-водія у Професійно-технічному училищі №25 (нині – ДНЗ «Монастирищенський професійний ліцей»). Працював електрозварником котлів на ТОВ «МВВФ «Енергетик», згодом – на різних роботах в Україні та за кордоном. Останні роки був далекобійником.

14 липня 2024 року -ахисник офіційно мобілізувався до лав Збройних сил України. Після проходження базової загальної військової підготовки Олександр став до строю 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Морський піхотинець після фахової підготовки та бойового злагодження був направлений водієм у 3-те десантно-штурмове відділення 1-го батальйону морської піхоти.

«Він був дуже вправним водієм. Умів зосереджено й точно виконувати найскладніші завдання. Покровське бездоріжжя, розбите війною, не ставало для нього перешкодою. Наш Герой вивозив побратимів із найнебезпечніших місць, допомагав доставляти необхідне, ризикував собою, щоб урятувати інших», - йдеться у повідомленні.

У грудні 2025 року під час виконання чергового бойового завдання з утримання визначених позицій поблизу Мирнограда Покровського району Донецької області зв’язок з Олександром обірвався. Мама не хотіла вірити, що її єдиний син не повернеться.

У червні 2026 року під час чергової репатріації Олександра повернули в Україну. Спершу його ідентифікували за жетоном. Та остаточну крапку поставила ДНК-експертиза.

1 жовтня 2026 року родині повідомили про повний збіг. Було встановлено, що воїн загинув 10 грудня 2025 року поблизу Мирнограда, захищаючи Україну.

7 жовтня сотні людей зустрічали Олександра. Коридором шани та вдячності вони проводжали Героя до місця його вічного спочинку. Рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, духовенство, представники влади та мешканці громади були поряд із Захисником у його останній дорозі до вічності.

Поховали матроса Олександра Данькевича з усіма військовими почестями на Алеї Героїв (міське кладовище). Синьо-жовтий стяг, що обіймав домовину, військові передали рідним як символ вічної слави Захисника. Під звуки прощального салюту земний шлях Воїна скінчився, щоб розпочався шлях у Небесному Легіоні.

Нагадаємо, Черкаси попрощалися із двома військовослужбовцями.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm