«Це все, що лишилось від сім'ї», — рятувальник пригадав, як під час обстрілу Умані чоловік просив знайти ноутбук

Сергій Шиш — пожежний-рятувальник 6-ї ДПРЧ в місті Звенигородка. До того, як приєднатися до лав ДСНС, Сергій спробував себе у різних професіях. Зокрема служив у сухопутних військах Збройнихс України та брав участь в АТО на Донеччині. Каже, морально було важко і страшно потрапити на війну, але допомогла підтримка досвідчених командирів, а також рідних людей.

Його історію 11 квітня розповіли на сторінці ГУ ДСНС у Черкаській області.

У 2021 році знайомі розповіли про вакансію у пожежній частині. Сергій заступив на службу 31 грудня. Не пройшло й двох місяців, як почалося повномасштабне вторгнення.

«Ми заступали на чергування добу через добу. Довелось швидко все опановувати, навчатися. Досвіду у мене ще не було, а відповідальність велика за людей», - ділиться спогадами рятувальник.

28 квітня 2023 року російські війська завдали ракетного удару по Умані, влучили у дев'ятиповерхівку. Внаслідок цієї атаки загинуло 23 особи, шестеро з яких — діти.

«Ми виїхали на допомогу. Ліквідовували пожежу в тому будинку. Підійшов чоловік у сльозах і сказав, що не знає, що з його дружиною. Попросив знайти у їхній квартирі ноутбук. Каже: «Всі спогади там. Це все, що лишилось від сім'ї». Дуже важко... Ноутбук тоді знайшли. А з чоловіком працювали наші психологи», - емоційно говорить Сергій.

«Кожен наш виїзд по-своєму складний. А найскладніше, коли є загиблі. Буває навіть, що ми втрачаємо побратимів по службі. Фізично можна подолати все, а от морально... залишається такий осад надовго», - продовжує він.

Сергій скаржиться, що часто люди намагаються здолати проблему самотужки. Як наслідок — ситуація виходить з-під контролю і масштабується.

«Вони пробують зробити все самі. І тільки, коли доходить до критичної точки, викликають рятувальників. Навіть пожежа сухої трави може швидко розповсюдитись на житлові будинки. Бували і такі випадки. Тобто, люди могли цьому запобігти, аби одразу звернулися по допомогу. А так... Ми працюємо дуже оперативно. Колектив у нас згуртований, кожен знає свою роботу і робить її якнайкраще. Але вчасність виклику має величезне значення», - наголошує надзвичайник.

«Ми завжди напоготові. Бувало й таке, що виклик надходив за кілька хвилин до завершення чергування. І ми звісно виїжджаємо, і продовжуємо працювати», - запевняє рятувальник.

А перезавантажитись та відновити ресурс після важкої зміни, допомагає підтримка родини, а також футбол із сином, рибалка та пісні під гітару в компанії друзів.

Читайте також: Впізнав у зруйнованому будинку рідний дім, — історія рятувальника із Золотоноші, який покинув Покровськ.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm