Впізнав у зруйнованому будинку рідний дім, — історія рятувальника із Золотоноші, який покинув Покровськ

У ДСНС Черкащини розповіли історію Дмитра Виниченка — пожежника-рятувальника 8-ї ДПРЧ в місті Золотоноша.

Дмитро вчився у технікумі на електрозварювальника. Натомість, його тітка, яка працювала диспетчером у пожежній частині, порадила спробувати себе у рятувальній справі. Юнак зацікавився і з 2016 року приєднався до лав ДСНС. На той час на Донеччині вже йшла війна. Рідний Покровськ був достатньо далеко від фронту і воєнні дії тут не сильно відчувалися. З початком повномасштабного вторгнення ворог підходив все ближче і ситуація погіршувалась. Через активні бойові дії надзвичайникам доводилось щодня виїжджати на ліквідацію наслідків обстрілів. 

«Пам'ятаю, як ракета поцілила у житлову п'ятиповерхівку. Ми розбирали завали, шукали потерпілих. Виносили тіла загиблих, рятували живих. Чоловіка привалило плитою і ми його визволили. Це було ще на початку повномасштабки, місто ще жило, вся інфраструктура працювала і тут таке. Я бачив багато страшних картин. Бачив таке, про що й ніколи не міг би подумати. Звісно, це важко. Трагічні випадки запам'ятовуються найбільше. Але з часом я опанував себе і намагаюся працювати з холодним розумом», - розповідає Дмитро.

«Найскладніше для мене — це непередбачуваність. Коли знаходишся на чергуванні і ніколи не знаєш, який буде виклик. Психологічно важко бути постійно в очікуванні чогось поганого. Тим паче зараз, в умовах війни»,  - продовжує він.

«А в минулому році я побачив в інтернеті фотографії з Покровська і в одному зі зруйнованих будинків, впізнав той, в якому ми жили», - із сумом каже Дмитро. 

Неймовірно боляче втрачати дім і бачити, як ворог руйнує дорогі серцю місця. Згадує Дмитро і рідну Донеччину, і як відпочивав в Гурзуфі в Криму та в Бердянську на Запоріжжі... 

Поділився рятувальник й моментом усвідомлення для себе всієї складності та водночас важливості обраної професії, і як саме тоді по-справжньому відчув своє покликання.

«2019 рік. Горів покинутий непрацюючий торговельний центр. Вогонь охопив велику площу, було задіяно багато підрозділів з різних районів. На ліквідацію пішло 17 годин. До того ж на вулиці мороз мінус 20, на нас - зледенілі бойовки. Це вперше мені довелось брати участь у гасінні такої масштабної пожежі. Я усвідомив, якими великими вони можуть бути і тоді ж усвідомив, що мені подобається бути корисним, нести добро і допомагати людям у найважчі часи. Я зрозумів, що це моє і я радію своїй роботі», - згадує Дмитро.

У 2025 році Виниченко з дружиною Тетяною і двома домашніми улюбленцями переїхали до Черкас. Свого часу Дмитро навчався тут на заочному відділенні в профільному виші, а тому місто було вже для нього знайомим. Наразі він служить на Золотоніщині.

«У різних регіонах є й свої особливості для нашої роботи. Наприклад, на Черкащині я вперше зіткнувся з пожежами на торфовищах. Торф горить під землею, пожежі розповсюджуються на великі площі. На ліквідацію уходять тижні. А ще ця зима була така люта, холодна, люди грілися, а ми майже кожну добу виїжджали на пожежі в будинках», -  говорить вогнеборець.

А справжнім захопленням Дмитра вже багато років є великий теніс. Гарна партія завжди допомагає розвантажитись після важких змін.

Читайте також: Історія рятувальника з Канева, який понад 12 років щодня рятує людей.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm