Тато зістриг волосся. Історія Валерії з Черкащини, яка бореться з онкологією

Понад півтора року черкащанка Валерія Кісільова бореться із онкологічним захворюванням. Діагноз «лімфома Ходжкіна» дівчина почула у день народження тата, тоді їй було 19.

У лютому 2024-го почався сильний кашель, біль у грудях. Після відвідування сімейного лікаря, приймала медикаменти проти ГРВІ. Та ліки не допомагали, а стан лише погіршувався. Свою історію дівчина розповіла «Суспільному».

Коли Валерія почала задихатися, зробила рентген, який показав новоутворення. Пригадує, тоді світ пішов з-під ніг.

Коли діагноз підтвердили, дівчина пройшла КТ, яке краще візуалізує судини, пухлини і запалення.

«Я пам'ятаю цей день, він був таким сонячним. Ми годин шість чекали результати. Уже їхати нікуди не хотіли. Взяли конверт, виходимо. Тоді зі мною була подружка і мама. Сідаємо на лавочку, відкриваємо листочки й нічого не розуміємо, що там написано. Я гуглю і розумію, що рак. Я — в сльози. Мені кажуть: Лєрочка, все нормально. Але тоді рак для мене це дуже щось далеке. Як це в моєму житті може бути рак?».

Валерія втратила волосся під час проходження хіміотерапії. Після тривалого налаштовування попросила тата повністю зістригти їй волосся.

«Я не хотіла, щоб це хтось чужий робив. Я сказала татові. Ми сіли на кухні. Я сказала, щоб всі дзеркала закрили, щоб ніде випадково себе не побачила. Мене побрили», - зазначає дівчина.

Валерія додала, що не плакала, коли тато її голив, бо хвилювалася за молодшу сестру:

«Я бачу, як падає волосся. Це жахливо, але не плакала зовсім. Тоді переживала за моральний стан своїх близьких і щоб не злякалася моя молодша сестра. Після того, як мене поголили, я поїхала на квартиру, де жила з подружкою. І вона мені запропонувала подивитися на себе в дзеркало. Я не хотіла, але вона вмовила. І знімаю перуку, ще не бачачи себе в дзеркало і вона каже: Боже, Лєра, ти така красива. А я собі схожа була на пуголовка якогось».

Рецидив стався у грудні 2024-го.

«Я — в сльози, тому що волосся вже відросло трохи. Мене одразу госпіталізували. Було питання з операцією, щоб оперативно видалити пухлину, яка дала рецидив. Але оскільки вона дуже близько знаходиться до артерії, боялися, щоб я б просто не померла під час операції».

Тому тип оперативного втручання змінили: «І вирішили, що її вишкрябають. Це схоже на те, коли люди ковтають зонд, але в нього ще запихають трубку, якою шкрябали. Це одне з найгіршого, що зі мною ставалося за період лікування».

У травні 2025-го черкащанці зробили пересадку кісткового мозку.

Сьогодні Валерія продовжує боротьбу з недугом та не любить, коли кажуть, що все буде добре: «От якщо у вас онкохвора людина є, не кажіть, що все буде добре. Не треба. Все буде так, як має бути. Все стається так, як має бути».

Нагадаємо, у Черкасах вперше зустрілися донорка кісткового мозку і реципієнтка.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm