+12
26 жовт. 2026 10:49
Геннадію — 56 років. Він із Черкащини, а його життя нерозривно пов’язане з кермом і дорогою ще з 1987 року. Майже чотири десятиліття долав тисячі кілометрів: від легковиків і пасажирських мікроавтобусів до багатотонних фур у сфері міжнародних автоперевезень автобанами Німеччини, Польщі та Литви. Сьогодні – у Збройних силах України.
Історію воїна розповіли на сторінці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.
Після початку повномасштабного вторгнення Геннадій продовжував працювати за кордоном, аби підтримувати родину. Основна відповідальність за двох молодших синів (18 та 16 років) лягла саме на його плечі. Проте у травні 2024 року досвідчений далекобійник ухвалив свідоме чоловіче рішення — повернувся в Україну і добровольцем став до лав Збройних сил України, поповнивши ряди 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри. За плечима — колосальний водійський стаж, тож позивний отримав відповідний — «КамАЗ».
Головною мотивацією чоловіка була і залишається його родина: «У мене троє синів. Старший — офіцер, воює на Запорізькому напрямку разом зі своєю дружиною-парамедиком. Двоє молодших залишаються вдома і потребують підтримки. Навіть під час служби я щомиті думаю про їхнє майбутнє. І хочу, щоб це майбутнє було саме в нашій, мирній державі».
Сьогодні Геннадій щодня долає фронтові маршрути: підвозить боєприпаси на передову, доставляє критично важливе військове майно та забезпечує бойові підрозділи єгерів.
Якщо на європейських трасах викликами були лише погодні умови та втома, то на фронті кожен рейс — це смертельний ризик під прицілом дронів та артилерії:
«Військова дорога суттєво відрізняється від цивільної. Тут від реакції та холоднокровності водія залежать життя побратимів. Я це усвідомлюю щоразу, але й розумію інше: якщо не я, то хто?» - говорить чоловік.
Ціну цієї роботи воїн відчув особисто: під час одного з бойових виїздів його машина наїхала на ворожу міну. Геннадій разом із побратимом Сергієм дістали важкі контузії, але вижили, вистояли та повернулися до виконання завдань.
Найбільше серце батька щемить не за власну безпеку, а за старшого сина-офіцера, з яким вони тримають зв'язок між запеклими боями, та за спокій рідних у тилу, де ворожі ракети й «Шахеди» щодня намагаються посіяти смерть.
Геннадій тримає кермо й свій фронтовий рубіж заради онука та синів. Щоб вони жили, працювали та будували майбутнє у вільній Україні.
Нагадаємо, на Черкащині відкрили меморіальну дошку Юрію Мелехні.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm
23 жовт. 2026 15:48
Молодшого сержанта Миколу Шейка визволено з російського полону в межах обміну 23 жовтня. Він вважався зниклим безвісти з травня 2022 року.
Про це повідомив голова Черкаської ОВА Ігор Табурець.
Загалом на батьківщину повертаються військовослужбовці, що воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, Київському, Миколаївському та Чернігівському напрямку, а також оборонці ЧАЕС.
Серед звільнених сьогодні – 38 офіцерів. Також серед військовослужбовців є ті, хто був поневолений у 2018 та 2020 роках.
Більша половина визволених сьогодні Захисників потрапила у полон у 2022-му році, зокрема під час оборони Маріуполя.
Пʼятеро з них пережили теракт в Оленівці у сумнозвісному бараці «200».
Ще девʼятеро – важкохворі.
Нагадаємо, додому повернули 270 українців.
Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm
