Відомі та сучасні художники Черкащини: 20 імен, які варто знати

Художники Черкащини надзвичайно різноманітні у своїх пошуках: від класичного реалізму та витонченого народного примітивізму до сміливих модерністських експериментів і сучасного концептуалізму. Черкаські художники створюють полотна, на яких оживають затишні подільські та наддніпрянські краєвиди, глибокі історичні сюжети та складні філософські роздуми про сьогодення.

Відомі художники Черкащини

Сучасні художники Черкащини продовжують і доповнюють надбання своїх попередників.

• Віктор Афонін
• Віктор Співак
• Микола Бабак
• Олена Почтарьова
• Анжела Драч
• Микола Сапієнко
• Ірина Гоменюк
• Оксана Сіра
• Людмила Шилімова-Ганзенко
• Віктор Клименко
• Едуард Гудзенко
• Оксана Павленко
• Анатолій Алексєєв
• Тетяна Сосуліна
• Олександра Теліженко
• Макар Муха
• Данило Нарбут
• Юрій Іщенко
• Максим Сірий
• Василь Цимбал

У статті розкажемо про видатних майстрів минулого та сучасних митців, які через колір і форму творять новітню історію української культури.

Віктор Афонін

Віктор Афонін належить до тих митців, чия творчість сформувала візуальну культуру Черкащини кількох десятиліть. Художник, графік, дизайнер і педагог. Багато років він навчає молодих художників і дизайнерів.

Твори Віктора Афоніна зберігаються у збірці Черкаського художнього музею, інших музейних колекціях України та приватних зібраннях за кордоном, а його багаторічна праця стала важливою частиною мистецької історії нашого краю.

Віктор Співак

Віктор Співак народився у селі Михайлівка, що на Вінниччині. Фахову освіту художник здобув у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва, після закінчення навчання жив і працював у Черкасах.

Він — живописець, графік, карбувальник, різьбяр, реставратор та майстер витинанки. Саме на Поділлі, звідки він родом, витинанки разом із розписами, тканими і вишитими виробами, різьбленими дерев’яними побутовими речами складали основу цілісного і неповторного інтер’єру української хати. Джерелом натхнення для художника були і українська історія, багаті традиції народної творчості.

Микола Бабак

Микола Бабак — народний художник України, письменник, колекціонер, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, один із найяскравіших представників українського мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ століття. Живописні, графічні твори та асамбляжі художника досліджують теми культурної спадщини, трансформації українського села, збереження традицій у добу глобалізації. Особливе місце у його мистецтві займає осмислення взаємозв’язку між минулим і сучасністю, між локальною культурою та викликами нового часу.

Упродовж багатьох років він рятує та зберігає пам’ятки народної культури Середньої Наддніпрянщини — народні ікони, картини, сільські фотографії, кераміку, вишитий текстиль та предмети побуту. Його колекція налічує понад 15 тисяч артефактів і є унікальним джерелом для вивчення української культурної спадщини. Саме на матеріалах цієї збірки була створена монографія «Народна ікона Середньої Наддніпрянщини XVIII–XX століть», за яку у 2010 році Микола Бабак був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Олена Почтарьова

Олена Почтарьова — керамістка-самоучка, з 2016 року займається виготовленням авторських виробів. Ліпити з глини мріяла ще з дитинства і лише у дорослому віці опанувала техніку створення та випалу керамічних виробів. Основні мотиви творчості — народна іграшка, химерні тварини, трипільські образи. В арсеналі творчих технік майстрині — глина, теракот, ангоби, дровʼяний випал і молочіння, а також неординарні поєднання яскравих барв.

У 2020 році Олена Почтарьова навчалася в Академії Гончарства на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні, де зберігаються її унікальні роботи.

Народне мистецтво авторка почала вивчати ще із 2013 року. Окрім керамічної іграшки, вона цікавилася реконструкцією народних головних уборів та дослідженням весільних воскових вінків. Разом із подругою заснувала громадську організацію «Метелики в голові», одним з напрямків діяльності якої стали експедиції до громад Черкащини, вивчення весільних вінків та народних святкових строїв і розписів.

Олена Почтарьова народилася у місті Черкаси 1 червня 1982 року. Закінчила Загальноосвітню школу №12. За спеціальністю «Менеджер організацій», Черкаського державного технологічного університету.

Анжела Драч

Її творчий шлях розпочався на Черкащині. У своїх роботах мисткиня поєднує давні технології та власне художнє бачення. Вона досконало володіє різноманітними техніками обробки глини, відроджує локальні традиції народної кераміки та передає їх наступним поколінням.

Особливе місце у творчості майстрині посідають громівські смолені іграшки-свистунці — унікальне явище народного мистецтва Черкащини. Завдяки Анжелі Драч ця традиція не лише збереглася, а й отримала нове художнє осмислення.

Твори мисткині представлені в музейних колекціях та приватних зібраннях в Україні й за її межами.

Микола Сапієнко

Микола Сапієнко жив і творив у селі Благодатне Золотоніського району на Черкащині. Не отримавши професійної художньої освіти, він тим не менш, протягом усього життя свій вільний час присвячував саме творчій діяльності.

У роботах Сапієнка зачаровують пейзажі сільської місцевості та природи рідного краю. Творчу спадщину художника-самоука, яка налічує кілька сотень творів, доповнюють натюрморти і портрети. Він тонко відчував і відтворював на полотні особливу красу українських краєвидів.

Роботи за стилістикою належать до наївного мистецтва (примітивізму). Вони близькі до народної творчості, де головним є внутрішнє відчуття гармонії та кольору, а не суворе дотримання анатомії чи лінійної перспективи. Поза тим вони вирізняються щирістю, яскравістю кольорів та відсутністю слідування академічним канонам.

Ірина Гоменюк

Народилася майстриня декоративного розпису 7 травня 1913 року у селі Родниківка, Уманського району. Для декоративного мистецтва Черкащини її творчість є унікальною. Спільно зі своєю сестрою Софією, вона зуміла виокремити особливість декоративного розпису Уманщини.

Ще з дитинства Ірина Гоменюк розписувала хати, перейнявши від матері та односельців мистецтво настінного малювання. Таким чином, витоки творчості художниці сягнули класичного настінного розпису селянських хат. Ірина Гоменюк зуміла перенести традиційні орнаменти на папір, зберегти їхню енергетику та перетворити побутове оздоблення на окреме станкове мистецтво.

У своїх композиціях авторка вибудовувала на синювато-сірому або блакитниму тлі флористичні мотиви з неповторними візуальними метафорами.

Творча спадщина Ірини Гоменюк є яскравим прикладом того, як традиція та пам’ять народу, пропущена через серце митця, стає цінним мистецьким надбанням.

Оксана Сіра

Мисткиня працює у галузі декоративно-прикладного мистецтва і живопису, використовуючи техніки батику, розпису на склі та станкового малярства. У її творах простежується опора на етнокультурні коди — узагальнена форма, ритмізована площина, колір як смисловий акцент. Українська ментальність — формула самобутності Оксани Сірої. Її творчість є виявом «фактору» генетичної природи традицій та інновацій.

З 2022 року Оксана Сіра викладає у Черкаському державному бізнес-коледжі дисципліни.

Як художниця пані Оксана активно присутня у виставковому середовищі — учасниця всеукраїнських та обласних виставок, а також авторка п’яти персональних виставок у Черкасах.

Людмила Шилімова-Ганзенко

Людмила Шилімова-Ганзенко — черкаська художниця декоративно-прикладного мистецтва, керамістка, чия практика поєднує традицію і сучасне мислення. Членкиня Національної спілки художників України.

Віктор Клименко

Віктор Клименко родом з Донеччини, але більшу частину свого творчого шляху митець присвятив Черкащині, де став одним із провідних майстрів національної школи живопису. Окрім цього митець був активним учасником культурно-громадського та мистецького життя міста та області.

Творчість Віктора Клименка охоплює широкий спектр жанрів: портрет, пейзаж, натюрморт, побутова сцена. А його історичні композиції присвячені видатним постатям української історії — Богдану Хмельницькому, Івану Сірку, Нестору Махну. Роботи художника відзначаються монументальністю, емоційною насиченістю, глибоким знанням історичного матеріалу. Його роботи вирізняються глибоким психологізмом та увагою до історичної пам'яті українського народу. Завдяки глибинності змісту і монументальності художньої мови, створені живописцем реалістичні образи набувають значення символів.

Едуард Гудзенко

Представляє художник Черкаси, де він сформувався як митець. Академічну школу поєднував з неофіційними пошуками нової художньої мови.

Творчість Едуарда Гудзенка охоплює живопис, графіку, монументальне мистецтво. Він працював у жанрах натюрморту, пейзажу, портрета, звертався до фольклорних і театральних мотивів. Ранні роботи пов’язані із так званим «суворим стилем», однак уже у 1970-х роках митець відходить від його канонів. Його живопис набуває рис експресіонізму: широка кисть, пастозний мазок, відкритий, насичений колір стають основними засобами вираження.

Окремий пласт становлять монументальні роботи (1969–1987), пов’язані з народною тематикою та театральною образністю.

Після 1990 року, переїхавши до села Будище, художник опиняється в ізоляції від мистецького середовища. Особисті втрати, хвороба та складні життєві обставини позначилися на його пізній творчості. Змінюється інтонація живопису: поряд із яскравістю кольору з’являється глибша внутрішня напруга, рефлексія над пережитим досвідом. У цих роботах поєднуються відчуття життєвої повноти й драматизму, а живописна мова стає складнішою, більш нюансованою.

За життя Гудзенко залишався маловідомим широкому колу глядачів. Системне осмислення його спадщини розпочалося після смерті у 2006 році.

Оксана Павленко

Одна з найвидатніших представниць бойчукізму, майстриня монументального та станкового живопису, художньої кераміки, графіки.

Історія художниці Оксани Павленко починається в часи глобальних політичних потрясінь початку ХХ століття, як і десятки інших історій покоління «Розстріляного відродження». Оксана Павленко — єдина з учнів Бойчука, яку не було репресовано. Її роботи високо оцінюють фахівці, її ім’я у трійці найталановитіших учнів Михайла Бойчука — Василя Седляра, Івана Падалки та власне Оксани Павленко.

Народилась в селі Валява, Черкаської області. Художниця закінчила навчання в академії мистецтв у 1922 році. Спочатку Павленко викладала живопис, рисунок і кераміку у Керамічному технікумі в Межигір’ї, а у 1929 році на запрошення їде викладати до Вищого художньо-технічного інституту у Москві (ВХУТЕМАС): «Їхала на рік, а виявилось — назавжди». В Москві О. Павленко прожила решту свого життя і була однією з найяскравіших представниць фрескового мистецтва, викладала у багатьох мистецьких закладах і розписала сотні квадратних метрів стін радянських виставкових павільйонів.

Фізична дистанційованість від Києва фактично врятувала їй життя.

З творчого доробку Оксани Павленко збереглася велика кількість графічних творів (малюнків, начерків, ескізів, акварелей, відбитків тощо), але, на жаль, станкових і монументальних живописних робіт небагато. Окрім монументальних творів, що у більшості своїй не збереглися або не були втілені у життя вагома частина творів більшість з яких графічні знаходиться в Національному художньому музеї України (150 робіт, і два альбоми з малюнками), Центральному державному архіві — Музеї літератури й мистецтва (щоденники листування), Запорізькому художньому музеї (понад 90 од.зб.) та Черкаському художньому музеї (понад 100 творів).

Анатолій Алексєєв

Анатолій Алексєєв народився 12 квітня 1948 року у Звенигородці Черкаської області. Проявив себе у різьбленні, кераміці, монументальному мистецтві, поезії, музиці, журналістиці.

Особливим захопленням художника  були екслібриси, значна кількість яких зберігається у Черкаському художньому музеї. Перший екслібрис виконав у 1974 р., всього виконано більше 120 книжкових знаків. Своїм хистом і знаннями він ділився зі студентами Черкаського державного бізнес-коледжу та Київського національного університету технології та дизайну.

У 1975 р. відбулась перша персональна художня виставка. Постійний учасник персональних, обласних, Всеукраїнських та Міжнародних виставок: Лондон (1999), Лейпциг (2003), Веле (2004), Вроцлав (2004–2008), Ґлівіч (2005–2007), Анкара (2007), Шауляй (2006), Гданськ (2007–2008), Пекін (2008).

Тетяна Сосуліна

Її творчість — це простір постійного пошуку й сміливого експерименту. Працюючи в різних техніках — від живопису й графіки до батику та акрилу — мисткиня знаходить особливо виразну мову у ткацтві. Через ритм ниток, фактуру і колір вона створює образи, що поєднують естетику, пам’ять і внутрішній світ.

У її роботах традиційне декоративно-прикладне мистецтво не просто відтворюється — воно переосмислюється і вступає в живий діалог із сучасністю. Відчуття народної образності, наївної щирості та символічності переплітається з авторською інтерпретацією, утворюючи багатошарові, емоційно насичені композиції.

У колекції черкаського художнього музею зберігаються гобелени Тетяни Сосуліної: «Троянди пам’яті» 1987 року, диптих «Спомин літа» 1991 року, «Поліська овечка» із серії «Вічне» за мотивами робіт Марії Приймаченко 2009 року.

Останнім часом у творчості художниці особливе місце посідає левкас — техніка, що відкриває для неї нові можливості роботи з формою та простором. За словами художниці: перші роботи були майже монохромними — як відлуння складного досвіду воєнної реальності. Згодом, у процесі виставкової діяльності, колір поступово повертається, змінюючи не лише візуальну мову творів, а й внутрішнє ставлення мисткині до самого процесу творення.

Важливою складовою діяльності Тетяни Сосуліної є викладання: багато років вона передає свої знання й любов до мистецтва учням, викладаючи у Черкаській дитячій художній школі імені Данила Нарбута.

Олександра Теліженко

Олександра Теліженко — одна з художниць сьогодення, яка творить не просто сценічний одяг, а справжнє мистецьке вбрання з яскраво вираженими рисами національної ідентичності. Найчастіше художниця декорує одяг вишивкою, орнамент якої притаманний Черкащині, а також всесвітньо відомими солярними знаками.

Доробок Олександри у створенні костюма за системою: «Костюм – Образ – Символ» суттєвий. Це костюми для Черкаського народного хору, тріо Національної радіокомпанії України, тріо народних артисток "Вербена", народних колективів «Росава», «Березіль», «Оріяна» тощо. У цих роботах формотворення та декор відображають національний колорит, містять означення філософії нашої української ментальності.

Головною темою її творчості упродовж життя є рушник: від маленького великоднього до великого монументального.

У творчому арсеналі Олександри Теліженко понад 60 персональних мистецьких виставок, та більше 20 закордонних, які проходили у Бельгії, Чехії, Польщі, Білорусі, Іспанії, США, Канаді, Туреччині, Франції, Марокко та інших країнах. На запрошення Посольства України в Марокко вона здійснила велике мистецьке турне з метою популяризації української культури та мистецтва.

Нагадаємо, у Смілі відбувся перший «Теліженко-фест. Мереживо долі».

Макар Муха

Народився у селі Михайлівка, звідки вбирав для своєї творчості традиційні коди художнього розпису. І став видатним педагогом, заснувавши у рідному селі художню школу. Творчість — це синтез декоративного панно, графіки та сюжетного малярства.

В основі його робіт лежать класичні схеми розпису: вазон, букет або гілка. Майстер часто використовував контрастне (найчастіше чорне) тло, що надавало його квітковим композиціям космічної глибини та святкової урочистості. Макар Муха також був майстерним ілюстратором. Його звернення до творів Тараса Шевченка («Лілея», «Садок вишневий...»)  перетворювало літературні образи на яскраві декоративні метафори.

Улюбленим образом художнього всесвіту Макара Мухи є орнітоморфні мотиви. Саме зображення птаха у центрі композиції надає його розписам динаміки та змістовної завершеності.

Знаковим для автора є образ Жар-птиці — втілення краси, світла та уособлення щасливого життя. Фантастичне створіння стає головним героєм, навколо якого пульсує життя декоративного саду.

Данило Нарбут

Художник-сценограф, живописець, Народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка народився 22 січня 1916 р. у місті Петроград (нині Санкт-Петербург) у родині знаного українського художника-графіка Георгія Івановича Нарбута.

Творча діяльність Данила Нарбута пов’язана із різними театрами України. Після війни Данило Нарбут працював у Чернівецькому, Ворошиловградському (нині – Луганському) та Станіславському (нині – Івано-Франківському) театрах, а у 1965 р. був призначений на посаду головного художника Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка.

У 1994 р. Данилу Нарбуту було присвоєне звання «Народний художник України», у 1996 р. за серію портретів «Гетьмани України» та картини «Вибори кошового», «Страшний суд», «Покрова Богородиці» присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Помер художник 3 березня 1998 р. Похований у місті Черкаси. Посмертно був нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня.

У творчому доробку майстра – оформлення близько 250 вистав за творами вітчизняних та закордонних авторів. Такі театральні постановки: «На світанку». «У неділю рано зілля копала», Сорочинський ярмарок», «Лють», Люди, яких я бачив», «Тарас Шевченко», «Генерал Ватутін» відзначені грамотами Міністерства культури УРСР. Художній підхід Данила Нарбута до оформлення вистав вражав яскравістю й оригінальністю сміливих рішень.

Творчість художника в основі своїй глибоко національна – її тематика окреслена подіями історичного поступу України, а яскрава та декоративна художня мова сформувалася на самобутніх традиціях українського малярства.

Юрій Іщенко

Багаторічний голова Черкаської обласної організації Національної Спілки художників України.

Профільну освіту художник отримав закінчивши у 1970 році Київський художній інститут та поглибив освітньо-мистецький багаж у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР. Працює Юрій Іщенко в галузі станкового монументального живопису реалістичного спрямування. Він автор картин на історичну, військово-патріотичну та сільську тематики, пейзажів, натюрмортів.

Традиційна малярська техніка збагачена примхливими фантазіями композицій, сміливим поєднанням кольорів, грою відтінків. Сама гармонійна ритміка творів заспокоює душу і викликає неабияке захоплення.

Окремі полотна художника зберігаються в Черкаському художньому та краєзнавчому музеях, приватних галереях України та за кордоном.

Максим Сірий

Дизайнер інтер’єрів. З 2020 року митець працює у новому напрямку, котрий сам розробив та навіть вигадав назву «архіо-арт». В основі напрямку — симбіоз археології і мистецтва. Матеріалом для його робіт слугують шматочки кераміки, уламки кахлів, рештки порцеляни та інші артефакти «вимиті хвилями та видмухані вітром», які він знаходить на березі Дніпра. У кожного з уламків — своя історія, а сукупно в руках майстра вони перероджуються у  твори мистецтва створюючи нову історію.

Він є автором унікальних мозаїчних творів, що вважаються найбільш значущим і зрілим доробком творчості майстра.

Василь Цимбал

«Інтелектуальний живопис» Василя Цимбала — це чуттєве, щире відтворення стану його душі, що прагне на полотні відтворити те, що бентежить дух і уяву. Етносимволіка його робіт на підсвідомому рівні знайома і зрозуміла кожному українцю: кінь, калина, мальви, вишні/черешні, півень, рушника тощо. У цих символах українського народного мистецтва міститься закодована відвічна культура: доброта, щирість і щедрість українського народу. В роботах художника відчувається правдиве розуміння на глибоко-генетичному, базовому, основному рівні цих давніх символів.

Завдяки авторській техніці колір не є плоским. Крізь верхні шари проступають нижні відтінки, що створює вібрацію кольору та надає роботі містичного характеру, що властиве стилю етносимволізму. Використання палітри традиційної української вишивки (червоний, чорний, білий) у декоративних елементах підкреслює національну ідентичність та додає ритмічності загальній кольоровій гамі. Деталізація палітри з використанням дрібних кольорових мазків, що нагадують мозаїку або вишивку, збагачує композицію, роблячи кожен сантиметр полотна змістовним.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm