Українська армія поцілила в російський літак «Су-24»

Сили оборони України вдарили по бомбардувальнику російської армії «Су-24». Судно розташовувалося у Саках на території тимчасово окупованого Криму. Під атаку потрапила також низка інших важливих військових об'єктів агресора.

Про це 16 вересня повідомив Генштаб ЗСУ.

Наразі уточнюють ступінь ушкоджень, які отримав «Су-24».

Також у районі міста Донецьк уражено місце зберігання, підготовки та пуску ударних БпЛА противника.

У Старомлинівці та Покровську Донецької області і у Покровському Запорізької області було уражено пункти управління БпЛА окупантів.

Крім того, у Довжанську на Луганщині уражено склад боєприпасів противника. У Ровеньках Луганської області та Бердянську Запорізької області уражено бази зберігання паливно-мастильних матеріалів загарбників.

У Суворовому та Рисовому на території тимчасово окупованого Криму уражено пости технічних засобів розвідки «Гренадер».

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Військова частина 3061 Національної гвардії України розповіла історію служби старшого солдата Михайла Михаїла — кухаря 31-го полку Північного ОТО Національної гвардії України. За його плечима — цивільне життя: Черкаський кооперативний коледж за спеціальністю «Технік-технолог» та вища освіта у Східноєвропейському університеті за напрямом «Ресторанна справа». У 2019 році — строкова служба в патрульній роті, а вже з 2020-го — контракт і професійна військова кухня.

Але справжній іспит на міцність розпочався 24 лютого 2022 року, - зазначають на сторінці частини у фейсбуці.

Того ранку Михайло, як завжди, збирався на службу. Графік у кухарів дещо відрізняється від розпорядку інших підрозділів. Та один телефонний дзвінок із короткою фразою — «Бойова тривога» — змінив звичний план дня.

«Як би це дивно не звучало, але якщо в медика тривожний рюкзак наповнений медикаментами, то в мене — дощечка і гострий ніж», — зауважує гвардієць.

Далі — вихід із ППД та розгортання кухні в польових умовах.

Перші дні повномасштабної війни — це не про вишукане меню, а про виживання.

Гарячий чай і ситна каша. І головне — маскування.

Розпалити польову кухню так, щоб дим не видав позицій підрозділу, було окремим мистецтвом: кухню відтягували подалі від особового складу, готували потайки, адже ціною одного спалаху чи димового стовпа могло стати життя побратимів.

Потім були дев’ять місяців автономної служби на об’єкті.

Готував на сотню людей. Спочатку сам, пізніше — з помічником.

«Найважче в армії після цивільного ресторану — звикнути до обсягів, — посміхається Михайло. — У ресторані ти готуєш 20 літрів борщу, а тут — уже 500. І це не просто помножити рецепт. Тут шкільну математику не забудеш — щодня розраховуєш пропорції, щоб нагодувати сотні бійців».

На запитання, чи мріяв про кулінарію з дитинства, відповідає коротко: це історія одного рішення та випадку.

А на запитання, чи навчає вдома маму якимось кулінарним хитрощам, скромно відповідає: «Ні в якому разі! У мами треба самому вчитися, бо вона готує найсмачніше».

Його власна кулінарна пристрасть — сімейні пікніки з рідними, соковиті стейки та авторські соуси до м’яса.

Але цивільні хобі чекають на перемогу.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm