У Черкасах на площі молилися за полеглих Героїв. Фото

На площі Слави в Черкасах відбулося поминальне богослужіння за загиблими захисниками і захисницями України.

Про це 27 серпня повідомили в Черкаській єпархії ПЦУ.

Молебень очолив митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан. Йому співслужили архієпископ Уманський Олександр, секретар Черкаської єпархії протоієрей Василь Макогін, військові капелани та клір єпархії.

«У спільній молитві просили Господа упокоїти душі полеглих Героїв там, де немає ні болю, ні скорботи, ні зітхання. Згадували тих, хто не повернувся до своїх домівок, не обійняв рідних, не здійснив мрій, бо став на захист України.

За кожним іменем - обірване життя, родина, яка чекатиме завжди, і невимовний біль, що не минає. Нехай Господь зміцнить усіх, хто втратив найдорожчих», - йдеться у повідомленні.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Марія Грисюк – дружина священника з Черкащини, яка має тисячі підписників у соцмережах. На своїх сторінках у фейсбуці та інстаграмі матінка розповідає не лише про життя храму та церковні свята. Там – і спільні фотосесії з отцем Дмитром, фото з домашньої кухні, а віднедавна – відео з новонародженою донечкою та відверті розповіді про вагітність. Така відкритість подружжя привертає увагу, адже руйнує застарілі уявлення про священників і церкву загалом.

Редакція Черкаси.info поспілкувалася з пані Марією, розпитала, як їй вдається поєднувати блог матінки і мами. Що про це думає чоловік та чи не забороняє ПЦУ?

Дружина священника і особистий блог

Дмитра можна назвати одним із наймолодших священників Черкаської області, йому немає й 30-ти. Сьогодні він настоятель Свято-Троїцького храму ПЦУ у селі Піщане. До цього – захищав країну зі зброєю в руках на Бахмутському напрямку, брав участь у Харківському контрнаступі. Марії – нині 20 років і вона наймолодша серед матінок в регіоні. У шлюбі пара – три роки. За цей час чоловік не був проти того, що дружина веде особистий блог. Ба більше, інколи підказує ідеї для постів.

«Чоловік завжди мене підтримував і підтримує досі. Він навіть часто допомагає мені з ідеями для дописів. Оскільки він навчався в духовній семінарії, багато читає Святе Письмо, тлумачення, духовну літературу, то, якщо в мене виникають якісь запитання або я в чомусь не впевнена, завжди можу звернутися до нього. Я не маю духовної освіти, але теж багато читаю, цікавлюся, навчаюся і намагаюся постійно поглиблювати свої знання», - зазначає матінка.

Чому почала активно вести соцмережі? Каже, щоб показати, що сім’я священника — це звичайна сім’я.

«Ми так само маємо свої радощі, труднощі, побут, переживання, просто у нашому житті дуже важливе місце займають Бог, молитва та служіння людям.

Саме тому на своїй сторінці я поєдную життя в храмі та наше звичайне сімейне життя. Мені хочеться, щоб люди бачили справжність, без ідеалізації, але з любов’ю до Бога і до своєї справи», - додає Марія.

Завмерла вагітність, народження дитини і забобони

Нещодавно сім’я стала батьками. Проте підписники побачили фото вагітної Марії лише після того, як малеча з’явилася на світ. Співрозмовниця пояснює, справа не у забобонах, а в хвилюванні і першій вагітності, що завмерла на 8 тижні.

«Про це досі боляче говорити, адже такі події залишають слід у серці назавжди.

Саме тому, коли я завагітніла вдруге, ми з чоловіком вирішили не розповідати про це до народження нашої донечки. Ця вагітність теж була непростою: було багато хвилювань, страхів і певних труднощів. Мені дуже хотілося прожити цей особливий період саме так, як підказувало серце, — у спокої, молитві та довірі Богові.

Хотілося вберегти себе від зайвих запитань, чужих поглядів, непроханих порад і зайвих переживань. Саме тому я свідомо не ділилася цією новиною раніше», — ділиться Марія.

Публікуючи свої фотографії, дописи чи історії, зізнається, завжди намагається не торкатися конфліктних тем. Перед тим як розповісти про свою першу вагітність, чимало разів зважувала всі «за» і «проти». Але зрозуміла, що, можливо, саме її історія допоможе комусь не втратити надію.

«Після цієї публікації я отримала дуже багато повідомлень від своїх підписниць. Багато жінок вперше наважилися розповісти мені свої історії. Чесно кажучи, мені було дуже боляче читати ці повідомлення. Я навіть не уявляла, що таких історій настільки багато. На жаль, ця проблема зустрічається значно частіше, ніж про неї говорять.

Більшість жінок переживають таку втрату мовчки. Вони закриваються в собі, звинувачують себе, думають, що вони одні пройшли через таке випробування. Але це не так. Просто про це не прийнято говорити вголос.

Я добре знаю, як важко після втрати знову повірити, що все буде добре. Як страшно чекати наступної вагітності, хвилюватися через кожен біль, кожне обстеження, кожен день. Я теж проходила цей шлях.

Якщо моя історія допоможе хоча б одній жінці не втратити віру, знайти сили жити далі і зрозуміти, що вона не одна, — значить, я поділилася нею недаремно», - говорить вона.

Чоловік перерізав пуповину під час пологів

Отець Дмитро не просто підтримував дружину під час пологів, він також перерізав пуповину немовляті.

«На жаль, народити природним шляхом у мене не вийшло, тому був проведений кесарів розтин. Але весь цей час очікування, усі хвилювання і переживання чоловік був поруч зі мною.

Навіть у цей важливий день він встиг поїхати додому, щоб провести хрещення у храмі, де ми служимо, а потім знову повернувся до мене.

Увечері, коли відбулася операція і на світ з’явилася наша донечка, чоловік був поруч. Він перерізав пуповину, а оскільки мені ще завершували операцію, нашу маленьку Соломію одразу виклали йому на груди.

Першу ніч він був разом із нею, поки я перебувала ще в реанімації після операції. Також він був поруч усі наступні дні нашого перебування у пологовому будинку», - пригадує Марія.

На світ з’явилася дівчинка, яку назвали Соломією. Ім’я для неї вибрали ще чотири роки тому, коли воно не було таким популярним. З роками думка не змінилася.

«Насправді імена для наших майбутніх діток ми обрали ще 4 роки тому, коли тільки почали зустрічатися. Тоді ми навіть не знали, коли саме тануть батьками, але вже мали особливі імена, які відразу запали в серце. І за ці роки наша думка зовсім не змінилася.

Коли ми дізналися, що в нас буде донечка, питання імені вже не стояло. Ми відчували, що саме Соломія — це її ім’я.

Ім’я Соломія походить від давньоєврейського імені, яке пов’язують зі словами «мир», «спокій», «мирна». Також це ім’я асоціюється з мудрістю, добротою та внутрішньою гармонією. Тому для нас Соломійка — це не просто ім’я. Це наша маленька відповідь на довгі молитви, наша радість і велика Божа милість», - пояснює молода мама.

У її фейсбуці можна побачити не одну світлину з донечкою: і з пологового, і під час прогулянки, і у візочку, і в храмі. Але обличчя не видно ні на одному знімку, інколи воно або прикрите квіточкою. Мама каже, справа не у забобонах, що «хтось наврочить». Просто сім’я не поспішає ділитися з усім світом тим, чого так чекала.

Дівчинка народилася в суботу о 20:58, напередодні недільного богослужіння. Тому того дня священник був змушений скасувати службу в храмі. На наступному богослужінні парафіяни привітали отця з донечкою.

До нової ролі батьків ми з чоловіком ще звикаємо. Для нас обох це новий досвід, нові обов’язки та новий етап життя.

Найприємніше — спостерігати, як наша донечка росте і змінюється буквально щодня. Ми намагаємося цінувати ці моменти, адже розуміємо, що діти ростуть дуже швидко.

Звичайно, виспатися виходить не завжди. Бувають різні ночі: інколи спокійніші, інколи більш неспокійні. Але ми ставимося до цього з розумінням, адже це невід’ємна частина батьківства. Зараз ми просто хочемо насолоджуватися кожним днем, проведеним разом із нею», - говорить матінка.

Чи можна жінкам у храм під час місячних та при надії

Матінка Марія розповіла, що під час вагітності практично завжди була присутньою на службі. Каже, у ПЦУ не існує заборон на відвідування храму жінкам ні при надії, ні в дні менструації.

Відвідування церкви під час місячних. «Це були приписи старозавітного закону, які стосувалися саме ритуальної чистоти. Але з приходом Ісуса Христа ми бачимо зовсім інший підхід. Господь показує, що найважливішою є чистота людського серця, віра і любов до Бога.

Яскравим прикладом є євангельська історія про жінку, яка багато років страждала від кровотечі. Вона з вірою доторкнулася до краю одежі Христа, і Господь не відкинув її, не осудив і не прогнав. Навпаки, сказав: «Дочко, віра твоя спасла тебе; йди з миром». Саме віра стала причиною її зцілення.

Також у Новому Завіті ми бачимо, що серед тих, хто слідував за Христом, були жінки. Вони слухали Його проповідь, служили Йому, були присутні під час Його страждань на Голгофі, а саме жінки першими прийшли до гробу і першими почули звістку про Воскресіння Христове.

І не можна забувати про найголовніше: Сам Господь Ісус Христос прийшов у світ через Пресвяту Діву Марію. Господь освятив людську природу, а материнство стало великим благословенням, а не приводом для осуду.

Тому ми маємо розуміти, що жінка не є «нечистою» через природні процеси, які Бог заклав у її природу. Менструація, вагітність чи післяпологовий період — це не гріх і не причина бути відділеною від Бога.

Господь дивиться не на фізіологічний стан людини, а насамперед на її серце, віру та щире прагнення бути з Ним».

Будучи вагітною, матінка не просто ходила до церкви, вона допомагала чоловікові навіть під час заупокійних служінь.

«Протягом усієї вагітності я відвідувала храм, і в цьому немає жодної церковної заборони.

Я була майже на всіх богослужіннях, звичайно, враховуючи свій стан здоров’я та самопочуття. До того ж часто їздила разом із чоловіком на треби, зокрема на похорони та заупокійні богослужіння.

Навколо цієї теми також існує чимало різних тверджень і забобонів. Наприклад, що вагітній жінці не можна бути на кладовищі чи бути присутньою на похоронах. Проте жодної такої заборони в церковному вченні немає.

Я сама була і на похоронах, і на кладовищі, допомагала чоловікові під час служіння навіть тоді, коли термін вагітності був уже досить великим — приблизно шість-сім місяців. Лише на останніх тижнях, коли фізично це стало важче і потрібно було більше берегти себе, я залишалася вдома, а чоловік їздив на треби сам», - пояснює жінка.

Марія Грисюк запевняє, що потрібно керуватися не забобонами чи людськими страхами, а вченням Церкви, здоровим глуздом і власним самопочуттям.

Нагадаємо, 25 малюків народилися у Черкасах протягом тижня.

Читайте також: Де краще народжувати в Черкасах: що пропонують пологові будинки міста.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm