Сапер Олексій Голосій: «Пелюстки, касетні боєприпаси, міни, снаряди, здається, я бачив усе»

Олексій Голосій, сапер із Черкащини. До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олексій Голосій мешкав у Луганській області, у місті Рубіжне, яке навесні 2022 року захопили окупанти. Попри біль і тривогу, через місяць після початку окупації він разом із родиною змушений був залишити рідний дім і переїхав на Черкащину, в Умань, де на них чекали друзі та куми. Його історію розповіли в ДСНС України.

Олексій пригадує, що не міг залишатися осторонь і просто сидіти вдома. Коли побачив оголошення про потребу у волонтерах для допомоги під час звільнення Бучі та Ірпеня, одразу вирушив до пожежної частини, щоб записатися. Там йому запропонували приєднатися до лав ДСНС. Так він почав новий, абсолютно незнайомий раніше шлях – пройшов відповідне навчання і став сапером.

Відтоді здійснив сім ротацій по 45–50 днів кожна у Херсонській та Харківській областях, крок за кроком очищаючи українську землю від смертоносних пасток ворога.

«На деокупованих територіях ми розміновували поля, лісосмуги, лінії електропередач, водогони, газогони та приватні подвір’я. Часто приїжджаєш у населений пункт, а там немає ні світла, ні води. Спершу треба все розмінувати, щоб комунальні служби змогли відновити інфраструктуру. А коли повертаєшся вдруге чи втретє – там уже життя налагоджується», – розповідає Олексій.

Пелюстки, касетні боєприпаси, міни, снаряди, гранати, безліч різноманітних вибухонебезпечних предметів… «Здається, я бачив усе», – каже піротехнік. Спека, дощ чи сніг – сапери працюють у будь-яких умовах.

Та найважче для нього – бачити дітей, які пережили пекло війни. «У селі Посад-Покровське на Херсонщині я зустрів п’ятирічну дівчинку, яка не розмовляла. Її старша сестра розповіла, що молодша перестала говорити через війну. Дівчинка намагалася пояснюватися жестами. Їхній будинок зруйнували обстріли… Якось під час нашої роботи повз нас проїжджав хлопець, пригостив нас цукерками, а ми віднесли їх тим дітям. І тоді ця маленька дівчинка мене обійняла. Сестра пояснила, що це її спосіб подякувати», – ділиться Олексій найщемливішим спогадом, який і досі стискає серце рятувальника.

Роботи у саперів чимало і між ротаціями: знешкодження уламків російських ракет та БпЛА, ліквідація наслідків ворожих ударів, а також пошук і знищення вибухонебезпечних предметів ще часів Другої світової війни, яких на українській землі досі чимало.

«Мрію, що колись зможу повернутися до рідного Рубіжного і розміновувати його вільним. Прийде мир, і всі повернуться додому», – говорить Олексій із надією.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у Телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Черкаси.info, фото ДСНС