Рятувальник-верхолаз з Умані розповів, як подолати страх та про найскладніше на службі

Віталій Кулинич — рятувальник-верхолаз Аварійно-рятувального загону спеціального призначення в місті Умань. Особливо небезпечні роботи на висоті, ліквідація наслідків ворожих ударів, довготривалі виснажливі відрядження — такі “будні” рятувальників-верхолазів. Історію його служби розповіли в Головному управлінні ДСНС України у Черкаській області.

«Найважче зробити перший крок, а потім вже не страшно. З часом я звик і зараз уже немає навіть того остраху», - розповідає Віталій, як він долав страх висоти.

Чоловік розповідає, до чого неможливо звикнути — це до жорстокості війни, коли ворог підступно б'є по житловим будинкам, ховаючи людей під уламками власних осель.

Рятувальник пригадав один зі страшних ранків під час повномасштабної війни. О 4-й ранку 28 квітня 2023 року Умань прокинулася від оглушливого удару - дві ворожі ракети влучили у дев'ятиповерхівку.

«У сусідньому будинку живе мій брат з родиною. Я почав йому телефонувати, а він був на чергуванні і не брав слухавку. Я дуже переживав. Подзвонив його дружині. Вона сказала, що у них в квартирі вибуховою хвилею вигнуло вхідні двері. Тому вона забрала дитину і пішла до батьків», - згадує Віталій той жахливий день.

Віталій розповідає, найтяжче – діставати загиблих дітей.

«Ми розбирали завали, шукали потерпілих. Найтяжче — діставати загиблих дітей. Пам'ятаю, піднімаємо плиту, а під нею ціла сім'я. Батько, мати і мала дитина разом... Одну дівчину ми дістали живою, але вона померла в лікарні», — продовжує він.

Неодноразово виїжджав Кулинич на допомогу рятувальникам у Київ. Було також відрядження на 45 діб до Харкова, який зазнає обстрілів буквально щодня.

«Прилетів шахед у двоповерхівку. На першому поверсі жила сім'я з 4-річною дитиною. Дівчинку довго не могли знайти, бо від неї майже нічого не залишилось. Вручну перебирали кожний камінчик», - ділиться Віталій.

Коли скажений ворог здійснив удар по Чорнобильській АЕС, Кулинич став одним з тих, хто виконував роботи на 100-метровій висоті.

Верхолази проводили часткове розкриття конструкції об'єкта «Укриття» та ліквідацію осередків тління утеплювача покрівлі.

«Це була найвища точка, на якій мені довелось працювати. Вітер, сніг, мороз, зледеніння дуже ускладнювали задачу», - розповідає надзвичайник. Але головне, що поряд люди, на яких можна повністю покластися.

«Страхуємо одне одного. Вони довіряють мені, а я — їм. Коли відчуваєш втому і виснаження, дивишся на свого товариша, а він робить. Так відкривається друге дихання і починаєш працювати ще краще», - говорить верхолаз.

Цьогоріч Віталій Кулинич одружився. Нареченій Владиславі довелось планувати і організовувати весілля самій, адже, попри щире бажання брати в цьому участь, Віталій постійно був у відрядженнях.

«А так хочеться, щоб закінчилась війна, щоб всі повернулися додому, щоб не страждали люди. Хочеться щастя, дітей. Ніколи не був у горах, поїхати б з сім'єю в Карпати», - мріє рятувальник.

Черкаси.info, фото з Фейсбук