Людина із здоровою психікою навіть не подумає про таке, – черкасець розповів, що пережив у полоні Росії

Солдат Ігор Циганок повернувся з російської неволі 23 липня 2025 року під час чергового обміну військовополоненими. Ветеран 118-ї бригади ТрО три роки провів між життям і смертю.

Його історію розповіли на сторінці бригади.

Його полон почався у Попасній навесні 22 року. Під час важкого бою підрозділ зазнав втрат, боєприпаси були вичерпані, українські військові опинилися в оточенні, а сили противника значно переважали.

У полоні він перебував у кількох місцях, зокрема у 36-й виправній колонії суворого режиму на Луганщині.

Ігор розповідає про систематичні порушення міжнародного гуманітарного права, жорстоке поводження та катування українських військовополонених.

«Прокачка», «ПР», електрошокер, «тапік», «щиталочка» - за цими словами стоїть не просто тюремний сленг. За кожним із них - біль, приниження та катування», - йдеться в публікації.

Серед знущань – надмірні фізичні навантаження - тисячі присідань і відтискань. Колективні покарання. Пересування до їдальні у неприродній позі під побиття. Неналежне харчування. Пробиття шокерами в бані по мокрому оголеному тілу. Катування електричним струмом. Безсонні ночі. Багатогодинне стояння без руху, через що ноги пухли і починали гнити. Відсутність належної медичної допомоги.

А ще - постійна пропаганда з російського телебачення та ізоляція від будь-якої інформації про Україну.

Одного разу під час допиту Ігор зрозумів: ворога часто не цікавить навіть інформація. Мета - завдати болю, принизити, зламати.

«Людина зі здоровою психікою не може не те що робити таке - навіть подумати про таке не може», - згадує він.

Вижити допомагали книги.

Ігор читав усе, що вдавалося отримати. Саме тоді він почав по-новому розуміти Василя Стуса:

«Терпи, терпець тебе шліфує,

сталить твій дух, тож і терпи».

23 липня 2025 року Ігор повернувся в Україну.

Обмін відбувся вночі. Українські прапори. Люди, які зустрічали звільнених. Щирі слова: «Ви вдома».

Ігор згадує, що навіть повітря тоді було іншим. Бо вперше за майже три роки він міг вдихнути його на повні груди - як вільна людина. А коли почув у телефоні голос рідних, з’явилися перші сльози радості.

Після повернення Ігор поступово повертається до цивільного життя. Він хоче здобути ще одну освіту, щоб допомагати в реабілітації людей, які повертаються з полону.

Також мріє створити громадську організацію на підтримку ветеранів та звільнених із полону - щоб зменшити розрив між цивільними та тими, хто пройшов через полон, і допомогти їм швидше адаптуватися до життя на волі.

Ігор говорить про головне: важливо вижити, не зламатися і зберегти психологічну стійкість. А після звільнення - не залишатися назавжди в ролі жертви.

«Перестати себе жаліти. Смак до життя повертається тоді, коли ми виходимо з позиції жертви. Чим більше ми себе жаліємо, тим більше втрачаємо сенси й впадаємо в безпорадність. Потрібно брати відповідальність за своє життя», - зазначив черкасець. 

Нагадаємо, у Багачевській громаді зустріли військового, який понад три роки провів у російському полоні.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm