Київський режисер переїхав до півострова на Черкащині та оселився у покинутому будинку

Самітник не користується електроенергією, а сили йому дала місцева природа. Як облаштував побут — розповів Суспільному.

«Я тут зʼявився 36 років тому, коли пішов із міста. У Києві пішов із театру, а точніше — він мене відштовхнув, оскільки я був дисидентом. Потрібно було займатися радянською ідеологією, та було й багато інших причин. Я намагався створювати поетичний театр у Києві, але він виявився нікому не потрібен. Одного ранку, сповненого незворотності, я потрапив сюди».

У перші роки проживання на Черкащині пан Олег думав про театр:

«Коли я тут тільки зʼявився, то спершу ще думав про театр. Хотів створити театр однієї вистави — такий, де на відвідувачів дорогою ніби нападають скіфи, печеніги. Думав, як їх будуть зустрічати люди, богатирі і проводитимуть до центру святилища. А там біля хреста на них чекатиме священник і всі молитимуться про відновлення миру на землі».

У будинку чоловік має лежанку, яка опалює всю оселю:

«З лежанки опалюється вся хата. Мені колись сказали, що є одна людина — пічник. Коли я з ним познайомився, виявилося, що він не простий пічник. Він мене повів, розгорнув кропиву, каже: «Ось, бачиш, камінці. Якщо тобі буде не важко, перетягни їх до себе, камінці по 70-80 кілограмів, а я відновлю тобі піч давньоруського знахаря»».

Серед речей вдома пан Олег зберігає шпагу, ножі та відтворення шолома Чингісхана: «У мене є шпага з вистави Молодіжного театру. Ножі — просто друзі подарували. Є спроба відтворення шолома Чингісхана. Вона робилася для радянсько-американського фільму «Чингісхан» у 1990 році. Унікальна робота. Я дуже хвилююся, якщо мене не буде, куди це піде, бо це все — культура України».

У господарстві має пса Ваньку: «Мій пес Ванька — це королівська левретка. Він елітний. Але ось фігура чомусь у нього не левретки, а боксера. Можливо, тому, що він живе тут».

На думку Олега, у Трахтемирові не просто побут, а життя: «Тут не побут, а просто — життя. Тим, що Творець послав — тим і живеш. Я можу не користуватися грошима, але це не означає, що я ними зовсім не користуюся. Звісно, є проблеми з пранням. Я його дуже не люблю. Це у місті ви живете і не належите собі ні хвилини, вас постійно смикає цивілізація. Ви — гвинтики, шурупчики, які сіпають, крутитеся-вертитеся. А тут просто — життя».

Черкаси.info, світлини Суспільного