«Добрий вечір вам, малята»: що відомо про черкаське коріння Діда Панаса

Видатний український актор театру та кіно Дід Панас, він же Петро Юхимович Вескляров, народився у Тальному Черкаської області. Саме він став першим і найвідомішим нічним казкарем українського телебачення. Майже чверть століття його вечірня поява на екранах була справжнім ритуалом, без якого важко уявити дитинство українців у другій половині XX століття.

Тальнівське коріння Діда Панаса

Майбутній улюбленець мільйонів народився 10 червня 1911 року в повітовому містечку Тальне, що на Черкащині. Його родина жила небагато, а батько працював муляром. У спогадах про дитинство в Тальному Петро Юхимович завжди тепло згадував батьківську працю. Батько брав малого Петра з собою на будівництво, змалечку привчаючи до фізичної праці. Проте справжньою пристрастю юнака став театр.

Усе почалося з місцевої художньої самодіяльності. Оскільки професійних театрів у провінційному містечку на той час не було, активна молодь створювала власні осередки культури. Після довгих робочих днів тальнівці збиралися в хаті-читальні або місцевому клубі, де годинами проводили репетиції драматичного гуртка. Петро став не просто учасником, а справжнім двигуном цього процесу. Молодий залізничник (на той час він працював на Київській залізниці) організував у Тальному драматичний гурток.

Доленосний випадок стався під час однієї з вистав у Тальному. До містечка з гастролями завітали професійні артисти Черкаського робітничо-селянського театру. Побачивши гру талановитого юнака-аматора на сцені, вони були настільки вражені його природною харизмою, колоритною мовою та акторським чуттям, що запросили його до своєї професійної трупи. Не маючи спеціальної театральної освіти, Петро Вескляров у 1932 році став професійним актором і переїхав до Черкас, де успішно служив на сцені до 1940 року.

Цікаві факти про зв'язок Діда Панаса з Черкащиною

Життя Петра Весклярова ховає чимало дивовижних та маловідомих сторінок, які тісно переплетені з його рідним краєм:

Петро Юхимович надзвичайно пишався своїм походженням. Коли на вулицях міст дітлахи підбігали до нього й зачудовано питали: «Дідуню, а ви козак?», актор завжди з гордістю та щирою усмішкою відповідав: «Так, дитинко, я, мій дід, всі ми козаки, бо походимо з Коліївщини».

Справжнє ім'я актора при народженні — Пінхас Хаїмович Вескляр (або Векслер). Під час Другої світової війни, у 1941 році, його мобілізували до військового похідного театру. Потрапивши в оточення, він опинився в нацистському таборі для військовополонених. Щоб урятуватися від неминучої загибелі, він назвався Петром Юхимовичем Вескляровим. Життя актору врятували його нетипова зовнішність та бездоганна, мелодійна, чиста українська мова з характерним черкаським колоритом, яка не викликала у нацистів жодних підозр щодо його походження.

Довгий час на батьківщині видатного казкаря не було навіть меморіальної дошки, а в Тальному не залишилося його прямих родичів. Лише у листопаді 2022 року в межах процесу декомунізації та дерусифікації в місті Тальне вулицю Крилова було офіційно перейменовано на честь Петра Весклярова.

У часи жорсткої радянської цензури та русифікації Петро Вескляров виходив у прямому ефірі перед мільйонами глядачів виключно в українській вишиваній сорочці. Керівництво телебачення неодноразово звинувачувало його в «націоналізмі» та намагалося перевдягнути в класичний костюм, проте актор залишався непохитним — Дід Панас мав бути справжнім українським дідусем.

Кожен випуск програми починався з фірмового лагідного привітання: «Добрий вечір вам, малята, любі хлопчики й дівчатка! Вмощуйтеся зручненько та слухайте уважненько...». Ці слова діяли на дітей магічно, миттєво приковуючи їхні погляди до телеекранів.

Вескляров ніколи не читав казки з папірця чи монітора. Він знав сотні сюжетів напам'ять, часто імпровізував, тримаючи дитину по той бік екрана в постійній зацікавленості. Отримував він за один ефір скромні 20 рублів і жив у звичайній квартирі.

Крилата фраза Діда Панаса

Навколо постаті Діда Панаса досі живе відома міська легенда про фразу «Отака х..ня, малята», яку він нібито випадково промовив у прямому ефірі після завершення казки, не знаючи, що мікрофон залишався увімкненим. Попри те, що документальних відеопідтверджень цього казусу не збереглося, ця фраза міцно увійшла в український фольклор.

Петро Юхимович Вескляров пішов із життя 5 січня 1994 року.

Читайте також: Храм з 5-гривневої купюри: що приховують стіни Іллінської церкви у Суботові.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm