Аспірант Черкаського університету став найкращим іноземним вчителем у Китаї

Аспірант Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Іван Салівончик переміг у китайській педагогічній номінації Best International Teacher. Він працює в одній із міжнародних шкільних мереж країни.

Іван Салівончик навчається в аспірантурі кафедри анатомії, фізіології та фізичної реабілітації Черкаського національного університету. Паралельно він викладає в міжнародній мережі шкіл у Китаї.

Щороку там визначають педагогів, які демонструють найкращі результати в роботі. У конкурсі беруть участь як китайські, так і іноземні викладачі.

До іноземного департаменту входять фахівці з різних напрямів – зокрема, англійської мови, образотворчого мистецтва, математики, економіки та фізичної культури.

Відбір проходить у кілька етапів. Спочатку організатори формують список із трьох фіналістів, після чого визначають одного переможця.

Під час оцінювання враховують не лише результати роботи вчителя на уроках. До уваги беруть педагогічну майстерність, проведення відкритих занять, методичні напрацювання та відгуки адміністрації школи й батьків учнів.

Також оцінюють співпрацю педагога з колегами, здатність викладати суміжні дисципліни та участь у спільних освітніх проєктах.

За результатами такого відбору Іван Салівончик отримав відзнаку Best International Teacher у Китаї.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

Черкаський обласний краєзнавчий музей опублікував добірку спогадів про вихідні дні у місті в минулому. У матеріалі йдеться про те, де відпочивали черкасці, куди ходили за покупками та як змінювався робочий графік містян.

У першій половині 1950-х років Черкаси були районним центром із населенням близько 50 тисяч людей. Значна частина містян працювала на підприємствах, які відновлювалися після війни.

Серед них були судноремонтний і машинобудівний заводи, завод №182, цукрорафінадний та консервний заводи, цегельні підприємства, деревообробний комбінат, фабрики махоркових, трикотажних, валяльних і ватно-ковдряних виробів. Працювали також друкарня та інші промислові підприємства.

Після завершення війни звичного поняття вихідного дня тривалий час фактично не було. У 1945 році в країні повернулися до графіка, за яким відпочивали один день на тиждень.

Неділя ставала днем, коли містяни могли відкласти роботу та зайнятися власними справами. У цей день навіть універмаги не працювали, за винятком продуктових магазинів.

Водночас неділя була традиційним базарним днем. Особливо людно було в районі перехрестя вулиць Урицького та Свердлова. Черкасці прямували на ринок як за покупками, так і вже після торгівлі – із сумками, кошиками та бідончиками з молоком.

У той час базар розташовувався на іншому місці й займав значну частину кварталу на Хрещатику – від Свердлова до Карла Маркса. На площі біля Свято-Миколаївського собору його вже не було.

Після базару містяни поверталися до домашніх справ, тому повноцінний відпочинок часто починався лише ввечері. Молодь мала більше можливостей провести час поза роботою та побутовими клопотами.

У теплу пору року одним із місць для прогулянок був парк імені Першого травня. Увечері там влаштовували танці. Популярним місцем для фотографій залишався фонтан, а на вихідні містяни могли вирушити до Соснівки.

На фотографії 1965 року, яку оприлюднив музей, зафіксовані дві жінки, що відпочивають на лаві у новому сквері, облаштованому за Будинком Рад.

Згодом у місті з’явилося ще одне масштабне місце для відпочинку – парк Ювілейний. Його облаштували у 1967 році, і саме він став одним із головних просторів для дозвілля черкасців.

Того ж року в березні було ухвалено рішення про перехід на п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними – суботою та неділею. Відтоді можливостей для відпочинку у містян стало більше.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm