15 місяців невідомості: молодого Героя Олександра Заповітряного поховали на Черкащині

У Монастирищі провели в останній путь військовослужбовця Олександра Заповітряного. Героєві було 29 років. Загинув на Донеччині 1 червня 2025 року.

Про це розповіли на сторінці Монастирищенської громади.

Народився Олександр 3 травня 1996 року в селі Нове Місто. Навчався у Монастирищенській школі №1 (нині – ліцей «Ерудит»). Після закінчення школи вступив до ПТУ №25, де здобув професію кухаря.

Особливе місце у його житті посідала військова справа. Олександр цікавився військовою історією та технікою, багато читав, а особливо цінував спілкування з друзями, які вже пройшли через війну. Серед його близьких були воїни, які безпосередньо брали участь у бойових діях.

Згодом, у 2018 році, захисник, підписавши свій перший контракт із Збройними силами України, і сам одягнув військову форму та став на захист Батьківщини. Так розпочався бойовий шлях Героя, який тривав понад 7 років.

Рідні та друзі згадують Олександра як доброзичливого й щирого чоловіка. Він легко знаходив спільну мову з людьми, умів підтримати у складну хвилину, цінував дружбу й завжди залишався відкритим і простим у спілкуванні.

За мужність і відданість Батьківщині Олександр був неодноразово нагороджений, зокрема, відзнаками президента України «За оборону України», Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест», Міністерства оборони України «Хрест Пошани», 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців бригадним хрестом «Україна або смерть», Всеукраїнського об’єднання «Країна» «За мужність і відвагу», а також за звільнення Київщини, Чорнобиля.

Брав участь у масштабних міжнародних військових навчаннях «Rapid Trident – 2018» («Стрімкий тризуб – 2018»), що проходили у вересні 2018 року у Старичах, на Львівщині, учасниками яких були понад дві тисячі військовослужбовців із 14 країн світу. ї

Був головним сержантом-командиром міномета 2-го взводу мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Горіхове Покровського району Донецької області в результаті вогневого ураження противником двома ударними БпЛА типу «FPV» автомобілів забезпечення, в одному із яких перебував захисник, зв’язок із Олександром зник. Згодом рідних повідомили, що молодшого сержанта Олександра Заповітряного офіційно визнано зниклим безвісти.

Після понад 15 місяців невідомості, 18 вересня 2026 року, рідні дізналися, що їхній оборонець загинув, виконуючи бойове завдання.

Олександр Заповітряний повернувся до рідного дому, але не для того, щоб привітати кохану з другою річницею весілля, а «на щиті», щоб навічно спочити.

Остання дорога «запорожця» була встелена квітами та просякнута гіркими сльозами за молодим Воїном.

Поховали Героя з усіма належними воїну почестями на новоміському кладовищі під триразовий збройний салют і державний гімн України.

Нагадаємо, внаслідок скиду з БпЛА загинув солдат з Черкаської області Віктор Малішевський.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm

У Тальному 17 серпня провели в останній земний шлях Василя Демчука. Життя 30-річного військовослужбовця обірвалося на Курщині. Під час прощання поруч з труною захисника стояло гільце – так називають весільне дерево, яке несуть на похороні під час поховального обряду неодруженої молодої людини. Його несуть під час процесії з дому на цвинтар, коли тіло та домовину супроводжують до місця спочинку.

«Василь був ще зовсім молодим. Не встиг створити сім’ю, не встиг здійснити свої мрії, прожити своє життя, яке тільки починалося.

І сьогодні біля його домовини особливо боляче бачити весільне кільце та коровай. Те, що мало стати символом щасливого дня, сьогодні лежить поруч із ним як символ життя, якого він так і не встиг прожити», - зазначали у мерії.

Василь Демчук народився у селищі Єрки. Дитинство його минало у багатодітній родині.

У житті не боявся жодної роботи. Працював різноробочим, працював у різних сферах, шукав свій шлях, набував професійного і життєвого досвіду.

У 2014 році приїхав до сестри Тетяни в село Романівка Тальнівської громади. Тут і залишився жити разом із сестрою та мамою.

10 листопада 2024 року чоловіка призвали на військову службу за мобілізацією Четвертим відділом Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області. Він став стрільцем-снайпером 3-го аеромобільного відділення, 2-го аеромобільного взводу, 2-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону.

Позивний Каспер став його військовим ім’ям, під яким його знали побратими.

Василь мріяв про перемогу. Мріяв про мир.

1 березня 2025 року під час виконання бойового завдання Василь загинув внаслідок удару FPV- дрона противника. Це сталося на території Курської області, у Суджанському районі, неподалік населеного пункту Мала Локня.

Василь довгий час залишався зниклим безвісти. Лише 10 серпня 2026 року родина отримала сповіщення про загибель.

Нагадаємо, вшанували пам’ять спецпризначенців «Чорної ласки» на Черкащині.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Черкаси.info у телеграм t.me/cherkasy_info_nmnm